Экономико-географическое положение Уральский район расположен между старыми промышленными районами европейской части России, Сибирью и Казахстаном - на стыке европейской и азиатской частей Российской Федерации. Такое “соседское” положение можно оценить как благоприятное для функционирования и развития всего хозяйственного комплекса. Территория района ввиду её внутреннего положения между западной и восточной экономическими зонами, имеющими разный уровень экономического развития и разную специализацию, обеспечивает транзитность связей между ними. Начальный период промышленного развития района относиться к началу 18-ого века, когда его экономико-географическое положение ещё не было благоприятным. В последующие годы ЭГП района улучшалась благодаря развитию транспорта и строительству новых дорог. Через Урал проходят транспортные магистрали, пересекающие всю территорию России от западных границ до Тихого океана. С востока район получает сырьё и топливо, а продукцию обрабатывающей промышленности- с запада, а также вывозит свою продукцию во все экономические районы России. Уральский район имеет очень большое значение для РФ, ведь его главной чертой является разнообразие и изобилие ископаемых богатств. Известный геолог академик Александр Евгеньевич Ферсман назвал Урал «жемчужиной минерального царства» , считая его важнейшим мировым центром геохимического сырья. Довольно значительную роль Уральский район играет и во внешней торговле. Он поставляет за рубеж калийные соли, металлургическое оборудование, природный газ и т. д.
1) более длительный период вращения вокруг Солнца
2) чем ближе к Солнцу, тем выше температура планеты, чем дальше, тем температура ниже.
3) Если планета находится слишком далеко от солнца или слишком близко к нему, то жить будет невозможно на планете.
1. Восточно-Европейская равнина (4 млн.км²), Среднесибирское плоскогорье (3,5 млн.км²), Западно-Сибирская равнина (2,6 млн.км²)
2. Нерудные полезные ископаемые (каменный уголь, торф, нефть, природный газ, каменная соль, гипс) относятся к осадочным горным породам.
Рудные полезные ископаемые (железная руда, медный колчедан, гранит, базальт) относятся к магматическим горным породам.
чем благоприятнее климат,чем плодороднее почва,чем ближе водоемы,чем уравновешеннее ландшафт, тем выше плотность населения.
Африка
Давні римляни використовували назву лат. Africa terra («земля Afri» або «Afer») для північної частини континенту (територія сучасного Тунісу). Походження Afer, можливо, від арабського слова, що означає «пил»; племені Afridi, що знаходиться у Північній Африці навколо області Carthage; від грецького aphrike — «без холоду»; від латинського aprica — «сонячний».
Америка
Походження терміну Америка спірне. За найпопулярнішою теорією, назва походить від латинізованого імені дослідника Амеріго Веспуччі, Americus Vespucius, що перетворилося на Америку, слово жіночого роду. Жіночий рід був обраний відповідно до закінчення всіх інших відомих на той час континентів: Азія, Африка і Європа.
Азія
У ранні часи термін «Азія» відносився лише до маленького регіону, відомого сьогодні як Анатолія (частина Туреччини). Пізніше ця назва стала означати набагато більшу область землі, з якою її пов'язують сьогодні. Етимологію слова можна тільки припускати. Найбільш можливе походження від семітського кореня «Asu», що означає «сходження» чи «світло» по відношенню до сонця. Таким чином Азія означає «Східна Земля».
Австралія
Назва країни походить з лат. terra australis incognita, що означає південна невідома земля. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був набагато більшим, ніж вони поки відкрили. Мандрівник Метью Фліндерс (1774–1814), який першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав термін Австралія у своїй роботі «Подорож до Terra Australis». Попередні голландські дослідники використовували терміни як Australisch, так і Нова Голландія (Nova Hollandia).
Європа
Слово «Європа» стосувалось тільки маленької області на території сучасної Фракії у Туреччині. Згодом ця назва стала означати цілу частину світу. Остаточна етимологія грецького слова «Europa» невідома. Проте найбільш можливе походження від семітського кореня «Ereb», який означає «темрява» чи «захід» стосовно західного місцерозташування області відносно Месопотамії, Левантійського узбережжя, Анатолії та Босфору. Таким чином, слово означає «Земля заходу сонця» чи «Західна земля».
Антична цивілізація пропонує народну етимологію. У давньогрецькій міфології Європа була дочкою фінікійського короля Агенора. Коли Зевс побачив її, він перетворився на ніжного білого бика й наблизився до неї та її друзів. Вона забралась на спину бика і вони попливли до острова Крит, де вона закохалась у Зевса і мала від нього трьох синів (Міноса, Радаманта і Сарпедона, перші два разом з Аяксом були трьома суддями підземелля).
Объяснение: