Як відомо, земна кора – це верхній шар нашої планети. Разом з верхньою частиною мантії вона утворює літосферу – тверду оболонку Землі. Розрізняють два головні типи земної кори.Материкова земна кора складається з трьох шарів (осадового, гранітного, базальтового). Океанічна земна кора утворена лише двома шарами (осадовим і базальтовим) і дуже тонка. Такий тип кори є лише під западинами океанів.
Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася земна кора океанічного типу. Під впливом процесів, що відбуваються в надрах Землі, вона потовщувалася і на її поверхні утворилися складки – гірські ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін: розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами, поки не набула сучасного вигляду.
Більшу частину лісу в Швеції вважають стратифікованою, тобто такою яка складається з декількох шарів. У нижній частині, трохи вище поземного покрову, знаходиться нижній шар, який містить мохи, лишайники і гриби. Над нижнім шаром лежить польовий шар, який містить папоротеподібні, трав'янисті і злакові рослини. У деяких випадках існує ще два шари. Шар кущів - це рослини, що не перевищують п'яти метрів, і верхній шар дерев, що складається з дерев, які перевищують п'ять метрів.[1]
Ліс в природному заповіднику Грімста, Стокгольм
Типи лісів варіюються. У Швеції 75% лісів - штучні і трохи менше 25% - природні. На півдні широколистяні ліси відносно більш поширені, тоді як у центральній і північній Швеції повністю переважають хвойні ліси, які складаються з ялинових і соснових дерев. Продуктивність лісних ділянок, їх бонітет, дуже залежить від клімату, і зменшується, чим північніше. У горах над лінією лісу не росте дерев, а ландшафт складає польовий шар. У Швеції протягом століть не було знайдено пралісів у справжньому сенсі. Тим не менш, є райони, які схожі на незаймані ліси, такі як первісний ліс Фібі і Люнсен в Уппланді.[2]
У Швеції, починаючи з рубежу ХІХ століття, було проведено заплановане лісове господарство, яке мало на меті забезпечити лісову промисловість високоякісною сировиною, в той же час довгострокове відростання лісу не було порушено. У лісовому господарстві розрізняють родючі лісові землі і відповідно неродючі. Родючі лісові землі це лісові території, які в середньому ймовірно виробляють більше одного кубометра лісу на гектар на рік. Найпоширенішими видами неродючих земель є болота, вулиці з електромережами і особливо гірські райони.[3]
У Швеції налічується близько 22,7 млн. гектарів родючих лісових земель, до яких додано 5,8 млн. гектарів неродючих. Приватні власники володіють трохи більше ніж половиною території, тоді як лісова промисловість і державні власники, такі як Sveaskog, Statens Fastighetsverk, єпархія шведських церков та муніципалітети володіють іншою половиною.
Зовсім недавно зросли та значення та знання про міські ліси. Під міським лісом маються на увазі ліси, які знаходяться на відстані близько 0,5–1 км від населеного пункту. У міському лісі проводиться в основному відпочинок, і тому він має велике значення для здоров'я і благополуччя людини.