сільськогосподарські рослини, з плодів та насіння яких одержують рослинну олію для харчових (консервна, кондитерська, хлібопекарська галузі) і технічних (виробництво мила, оліфи, лінолеуму) потреб. Головними польовими олійними культурами у світі є соя, ріпак, соняшник, арахіс, бавовник, льон кудряш, кукурудза. Найбільшим виробником соєвих бобів та соєвої олії є США. Ця олія виробляється також у Китаї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.
Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, Франції, Угорщині, Румунії, Аргентині, США, Китаї. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Аргентина, Росія та Україна, а також США, Туреччина, Індія.
В Україні соняшник вирощується практично по всій території (крім Полісся), проте найкращі умови у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях.
Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків і тропіків. Він поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.
Ріпак вирощується у Польщі, Угорщині, Україні, країнах північної Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.
Найбільшу кількість бавовняного насіння збирають в Індії, Пакистані, Китаї, США, Узбекистані.
Крім згаданих польових олійних культур, важливе місце займають деревні олійні культури.
Сушений м'якуш кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені олійні пальми, з плодів яких отримують пальмову та пальмово ядрову олії, що використовуються як у харчовій, так і в парфумерній промисловості.
Олію також отримують з плодів оливкового дерева. Основний регіон вирощування оливкових дерев — середземноморські країни, де найбільше виділяються Італія, Іспанія, Португалія, а також Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія та Болгарія.
Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.
Рысь – это лесная кошка. Крупная, ловкая, на высоких ногах, с красивыми длинными кисточками на ушах.Рысь – представитель млекопитающих, зверь с очень острым зрением. Существует даже выражение: «рысий взгляд», то есть острый, зоркий.Место обитания рыси – густой лес, чем дальше от жилья человека, тем лучше. Рысь – прирождённый охотник. Она может подолгу пребывать в засаде, выслеживая потенциальную жертву.Дневное время для рыси – не самое любимое. Днём она, как правило, пребывает в своём логове – яме, или расщелине, ловко спрятанной в лесных зарослях. А лишь только стемнеет, выходит на охоту. Добычей рыси может стать заяц, тетерев, косуля, оленёнок, лисёнок, енотовидная собака. На жертву с дерева никогда не прыгает.Лишних звуков рысь издавать не любит. Но весной, когда в природе всё поёт и воркует, она громко и резко урчит, мяукает, кричит. Рысь с трудом, но поддаётся приручению.
И океановГЕОГРАФИЧЕСКИЕ ОТКРЫТИЯ XIX—XX ВЕКОВ На карте мира конца XVIII — начала XIX в. правильно показаны очертания Европы, Азии, Африки; за исключением северных окраин, верно изображена Америка; без больших ошибок очерчена Австралия. Нанесены на карту главнейшие архипелаги и крупнейшие острова Атлантического, Индийского и Тихого океанов. Но внутри материков значительная часть поверхности обозначена на карте «белыми пятнами». Неизвестными для картографов были обширные и безлюдные полярные области, почти три четверти Африки, около трети Азии, почти вся Австралия, значительные области Америки. Все эти территории получили достоверное отображение на карте лишь на протяжении XIX столетия и в начале нашего века. Крупнейшим географическим достижением XIX столетия было открытие последнего, шестого материка Земли — Антарктиды. Честь этого открытия, совершенного в 1820 г., принадлежит русской кругосветной экспедиции на шлюпах «Мирный» и «Восток» под командованием Ф. Ф. Беллинсгаузена и М. П. Лазарева (см. стр. 364). При создании современной карты обобщались картографические знания и географические сведения различных народов и разных эпох. Так, для европейских географов XIX в., изучавших Центральную Азию, большую ценность имели старинные китайские карты и описания, а при исследовании внутренних областей Африки они пользовались старинными арабскими источниками. В XIX в. начался новый этап в развитии географии. Она стала не только описывать земли и моря, но и сравнивать явления природы, искать их причины, открывать закономерности различных природных явлений и процессов. На протяжении XIX и XX столетий были сделаны крупные географические открытия, достигнуты немалые успехи в изучении нижних слоев атмосферы, гидросферы, верхних слоев земной коры и биосферы.
Олійні культури
сільськогосподарські рослини, з плодів та насіння яких одержують рослинну олію для харчових (консервна, кондитерська, хлібопекарська галузі) і технічних (виробництво мила, оліфи, лінолеуму) потреб. Головними польовими олійними культурами у світі є соя, ріпак, соняшник, арахіс, бавовник, льон кудряш, кукурудза. Найбільшим виробником соєвих бобів та соєвої олії є США. Ця олія виробляється також у Китаї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.
Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, Франції, Угорщині, Румунії, Аргентині, США, Китаї. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Аргентина, Росія та Україна, а також США, Туреччина, Індія.
В Україні соняшник вирощується практично по всій території (крім Полісся), проте найкращі умови у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях.
Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків і тропіків. Він поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.
Ріпак вирощується у Польщі, Угорщині, Україні, країнах північної Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.
Найбільшу кількість бавовняного насіння збирають в Індії, Пакистані, Китаї, США, Узбекистані.
Крім згаданих польових олійних культур, важливе місце займають деревні олійні культури.
Сушений м'якуш кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені олійні пальми, з плодів яких отримують пальмову та пальмово ядрову олії, що використовуються як у харчовій, так і в парфумерній промисловості.
Олію також отримують з плодів оливкового дерева. Основний регіон вирощування оливкових дерев — середземноморські країни, де найбільше виділяються Італія, Іспанія, Португалія, а також Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія та Болгарія.
Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.
Объяснение:
вот что я нашел