Объяснение:
1. Какие карты над использовать при описании страны ? Надо использовать физическую,климатическую,тектоническую,карту природных зон,карту народов.
2. В какой части материка расположена страна. Как называется ее столица? Венгрия расположена на западе материка.Столица-Будапешт.
3. Особенности рельефа (общий характер поверхности, основные формы рельефа и распределение высот). Полезные ископаемые страны. Рельеф в основном равнинный.Но в северной части есть горы Средневенгерские и Карпаты.Западная часть равнинная ,она расчленена холмами.На северо-западе и юго-востоке низменности.Полезные ископаемые:нефть,газ,уголь,бокситы,железные,медные,марганцевые руды.
4. Климатические условия в разных частях страны (климатические пояса, средние температуры июля и января, годовое количество осадков). Различия по территории и по сезонам. Венгрия расположена в умеренном климатическом поясе.Климат умеренно-континентальный.Лето тёплое,средняя температура июля +21°.Зима умеренно холодная,средняя температура января -2°.Среднегодовое количество осадков 600-700 мм.Хорошо выражены все четыре времени года.Климатические различия в разных регионах страны невелики.
5. Крупные реки и озера. На территории страны протекают такие реки как Дунай,Тиса,Раба,Кёрёш.Из озёр наиболее крупное Балатон.
6. Природные зоны и их основные особенности. В Венгрии есть лесостепи,смешанные и широколиственные леса и зоны с высотной поясностью.Но на большей территории страны преобладает культурная растительность (сады,пашни,виноградники).
7. Народы, населяющие страну. Их основные занятия.Основное население-это мадьяры (венгры).Основные занятия это сельское хозяйство,животноводство и промышленность.
УДАЧИ
Вопрос взаимодействия общества и природы невероятно многогранен. Природа подарила человеку возможность распоряжаться своими ресурсами по мере его потребностей и возможностей. В свою очередь, человек окружил себя обществом и создал определенную систему ценностей, исходя из которой и формируется на данный момент отношение к внешней и внутренней реальности, включая отношение к природе.
Очевидно, что в среднем, отношение к природе жителя Нью-Йорка, Лондона или Москвы будет существенно отличаться от отношения жителей коренных племен Северной Америки или сибирских поселений.В целом, выделяют три основных периода взаимодействия общества и природы. Это очень большие временные промежутки, длительность которых достигает 3,5 млн. лет.
Первый период – палеолит или древнекаменный век. В течение этого этапа жизнь человека полностью зависела от природных условий. В это время люди жили собирательством, охотой, рыбалкой и не оказывали сколько-нибудь ощутимого влияния на природу.
Второй период – неолит или новокаменный век (начался около 10 тыс. лет назад). В течение долгих веков палеолита человек совершенствовался физически и нарабатывал навыки социального взаимодействия. В результате, переход к неолиту был ознаменован принципиально новым ведения хозяйства – производящей экономике. Теперь человек не просто присваивал конечный результат природной деятельности (уже выросшие плоды, животных и рыбу), но и сам научился земледелию и скотоводству. Степень воздействия человека на природу существенно возросла: он стал вырубать леса, рыть подземные каналы, возводить дома и целые города.
Третий период – век промышленности и технических открытий. Переход к этому этапу связывают с НТР XVIII-XIX веков. Ручной труд сменился машинным, производство достигло глобальных масштабов, человек стал производить товаров гораздо больше, чем ему необходимо. И, соответственно, использовать природные ресурсы гораздо более интенсивно, чем это было бы приемлемо для их естественного восстановления. Промышленная революция привела к тому, что изменения природных условий, которые раньше носили временный локальный характер, стали более всеобъемлющими и нередко необратимыми.Рост промышленности и открытие новых технологий работают сразу в двух направлениях: делают человека более развитым технически, позволяют осваивать и открывать еще больше возможностей – с одной стороны, и истощают природные ресурсы, ухудшают экологическую ситуацию и отрывают человека от природы – с другой. В итоге, отношения между обществом и природой во многих странах достигли критической точки. Сегодня на Земле есть немало людей настолько зависимых от благ цивилизации, что это делает их не к жизни в непосредственном контакте с природой.
Відповідь:
Внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь різні частини його дістають неоднакову кількість тепла. Так, річні суми сонячної радіації в північних районах Канади становлять лише 80 ккал/кв. см, а у південних районах США і в Мексиці вони перевищують 140 ккал/кв. см.
Меридіональне простягання найбільших гірських хребтів на заході материка сприяє проникненню повітряних потоків із сходу і перешкоджає доступу у внутрішні райони повітряних мас з Тихого океану. Внутрішні райони материка відкриті і для холодних арктичних мас повітря з півночі, і для теплих тропічних з півдня.
Великий вплив на клімат Північної Америки мають баричні центри, які формуються над океанами. В північній частині Атлантичного океану такими центрами є Ісландський мінімум й Азорський максимум, в північній частині Тихого океану – Алеутський мінімум і Гавайський максимум.
Атмосферні процеси над Північною Америкою проявляються по-різному.
Узимку материк дуже охолоджується, а тому в центрі його формується область підвищеного тиску. Баричний максимум знаходиться приблизно в районі 40° пн. ш. і 110° з. д., звідки повітря розтікається в різні напрями. Проте в зв'язку з невеликою протяжністю материка в широтному напрямі стійкого континентального антициклону не буває. Найінтенсивніші в цей час Ісландський і Алеутський мінімуми.
В середині зими області зниженого тиску майже змикаються над північною Канадою і "витискують" область підвищеного тиску над материком на південь.
У зв'язку з тим, що в помірних широтах переважає західний перенос, великий вплив на материк має Алеутський мінімум. Узимку по його південно-східній периферії виноситься відносно тепле тихоокеанське повітря. Наприклад, у Сіетлі в цей час середня температура над поверхнею землі становить близько +8°. Переваливши через Скелясті гори, циклони, що рухаються з Тихого океану, втрачають вологість і відносно прогріваються. Лише на межі між США і Канадою в районі Британської Колумбії, де гори знижуються, тихоокеанське повітря проникає далеко на схід.
Взимку також переноситься морське арктичне повітря, яке заходить далеко на південь і часто приносить снігові опади. Холодне повітря нерідко досягає навіть узбережжя Мексиканської затоки і півострова Флоріди, викликаючи заморозки. Разом з тим відбувається і зворотний процес: тепле і вологе повітря проникає на північ
У результаті взаємодії таких різних повітряних мас над центральною і східною частинами Північної Америки погода досить нестійка.
Взимку на півночі материка радіаційний баланс має від'ємне значення, в січні нульова ізолінія теплового балансу проходить приблизно по 40° пн. ш.
Середня температура січня на більшій частині Канади й Аляски становить -20°, -25°, в центрі Гренландії -55°. Однак на півдні США зимові температури плюсові, а в південній частині Центральної Америки досягають +20°, +25°.
На відміну від Європи у Північній Америці на тих самих широтах температура повітря значно нижча. Так, у Нью-Йорку січень на 9° холодніший, ніж у Неаполі; в Міннеаполісі – на 11°, ніж у Мілані, у Вінніпезі – на 14,5°, ніж у Києві. Лише тихоокеанське узбережжя за температурними умовами січня наближається до Західної Європи.
Дощі взимку – часте явище на узбережжі Британської Колумбії і в південно-східній частині Аляски.
Суха, малосніжна зима, подібна до забайкальсько ігається лише в західній частині Канади і на східних схилах Скелястих гір.
Улітку над материком утворюється барична депресія з центром на південному заході. Області підвищеного тиску над океаном розростаються і переміщуються на північ. Алеутський циклон досягає великої сили, але охоплює тільки узбережну смугу в межах субтропічних широт.
Значно більший вплив на материк має Азорський антициклон. Повітряні маси Атлантики проникають аж до східних схилів Скелястих гір і, звичайно, панують над внутрішніми рівнинами. З віддаленням від океану вони трансформуються над материком у повітря помірних широт.
Влітку сильніше позначається вплив вологих повітряних мас з Мексиканської затоки, які переміщуються по західній периферії антициклону і несуть велику кількість атмосферних опадів на південно-східні райони Північної Америки. Цей мусон чітко проявляється до 40° пн. ш.
Як і взимку, з півночі по західній периферії Ісландського мінімуму на материк проникають холодні арктичні маси повітря, які поширюються лише на північну частину материка.
Циклонічна діяльність влітку значно слабша, ніж взимку, а тому й слабший в цей час меридіональний обмін повітряних мас.