Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.
Характеристики[ред. • ред. код]Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]
Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.
Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.
Механізм утворення[ред. • ред. код]Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.
Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.
Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.
Умови утворення[ред. • ред. код]
название реки:Амазонка.
2)положение на материке:река расположена в северной и северо-восточной частях материка.
3)где берет начало:исток -это слияние двух рек: Мараньон и Укаяли,которые находятся на западе материка.
4)координаты истока:4° ю.ш. 73° з.д.
5)куда впадает: в Атлантический океан.
6)координаты устья:0° ю.ш. 49° з.д.
7)принадлежность реки морскому (океаническому) бассейну:Амазонка принадлежит к бассейну Атлантического океана.
8)положение между параллелями:между 2° с.ш. и 5° ю.ш.
9)положение между меридианами:между 73° з.д. и 50° з.д.
10)направление течения:течёт с запада на восток.
11)положение относительно других природных объектов:на севере-Гвианское плоскогорье,на востоке-Атлантический океан,на западе-горы Анды,на юге-Бразильское плоскогорье.
12)зависимость характера течения реки от рельефа; тип реки:рельеф равнинный и река равнинного типа.
13)тип питания:дождевой.
14)режим реки:полноводна круглый год.
15)падение реки:падение реки-это превышение истока над устьем.В истоке 110 м ,в устье 0 м.110-0=110 м.Падение реки Амазонка 110 метров.
16)уклон реки:уклон реки-это отношение величины падения к длине реки (см/км).Падение реки Амазонка 110 м,длина 6400 км.Переводим метры в сантиметры 110 м=11000 см.
11000:6400=1,72 см/км
Уклон реки составляет 1,72 см на 1 км. реки.
17)правые притоки:Пурус,Мадейра,Тапажос
18)левые притоки:Какета,Жапура
19)хозяйственное значение реки:судоходство, рыболовство, добыча пресной воды, туризм.