Арктический: январь -24; - 35. Июль. +2; +5
Континентальный: - 4; - 20. Июль. +12;+24
.
Объяснение:
1)Расположение изотерм января на климатических картах ясно показывает, что их положение мало связано с географической широтой, т. е. с поступлением солнечной радиации. На Русской равнине изотермы проходят почти в меридиональном направлении. Это связано с поступлением на запад нашей страны морского воздуха с Атлантики.
На Дальнем Востоке изотермы (-5-10°С) вытянуты параллельно береговой линии, что свидетельствует об отепляющем воздействии Тихого океана вдоль узкой береговой полосы.
Летом изотермы на всем протяжении имеют почти широтное направление. Это значит, что на летний температурный режим в большей степени влияет солнечная радиация, чем циркуляция воздушных масс
2)Самое большое количество осадков в России выпадает в Краснодарском крае(зона умеренного климата). Ближе к Сочи. Самым влажным местом в России считается район города Ачишко. Там выпадает осадков до 3200 мм в год.
Мало осадков выпадает на Колымской низменности и побережье моря Лаптевых - 200-250 мм в год. Очень сухо в межгорных котлована Верхоянского
3)Коэффициент увлажнения — отношение годового количества осадков к годовой величине испаряемости для данного ландшафта, является показателем соотношения тепла и влаги.
Вычисляется по формуле
K y = R/Е - деление
, где:
K y
— коэффициент увлажнения
R
— среднегодовое количество осадков в мм
E
— величина испаряемости (количество влаги, которое может испариться с водной поверхности при данной температуре) в мм
Владивосток КУ = 800:700 = 1,15
Якутск 240:450=0,5 (недостаточное).
Москва 700:600=1,2 (избыточное увлажнение).
Астрахань 200 / 1000 = 0,2
Воронеж-0,7(недостаточное)
5)Атмосфе́рный фронт (от. др.-греч. ατμός — пар, σφαῖρα — шар и лат. frontis — лоб, передняя сторона), фронты тропосферные — переходная зона в тропосфере между смежными воздушными массами с разными физическими свойствами.
Атмосферный фронт возникает при сближении и встрече масс холодного и тёплого воздуха в нижних слоях атмосферы или во всей тропосфере, охватывая слой мощностью до нескольких километров, с образованием между ними наклонной поверхности раздела.
Природні ресурси — це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства. Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання — на вичерпні (поновлювані й непоновлювані) і невичерпні та ін. До природних ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Основний напрям освоєння природних ресурсів — їх комплексне використання.
Объяснение:
Природними ресурсами є:
землі, земельні ресурси
надра
води
повітряний простір
атмосферне повітря
клімат[1][2]
радіочастотний ресурс
фауна (тваринний світ)
флора (рослинний світ)
альтернативні джерела енергії.
Природні ресурси є складниками довкілля, серед якого виділяють
водне середовище
повітряне середовище
ґрунт
флора (рослинний світ) і фауна (тваринний світ)
техногенне середовище
соціальне середовище.
Відновлювані й невідновлювані природні ресурсиРедагувати
Розрізняють відновлювані й невідновлювані природні ресурси.
Невідновлювані природні ресурси — ресурси природи, що зовсім не відновлюють свій кількісний і якісний стан після використання їх або відновлюють його протягом тривалого часу. Належать до вичерпних природних ресурсів, куди включають більшість корисних копалин (руди, вугілля, нафта, горючі сланці, мінеральні будівельні матеріали тощо).
Відновлювані природні ресурси — ресурси річок, озер, морів, океану, рослинний і тваринний світ, також енергія Сонця тощо.
