Півде́нна Аме́рика (ісп. América del Sur, Sudamérica, Suramérica, порт. América do Sul, англ. South America, нід. Zuid-Amerika, фр. Amérique du Sud, гуар. Ñembyamérika, кеч. Urin Awya Yala, Urin Amerika) — материк, розташований в Західній, Південній і частково в Північній півкулях планети Земля. На заході омивається водами Тихого океану, на сході — Атлантичного. На півночі з'єднаний Панамським перешийком з Північною Америкою.У межах поза-андійського Сходу виділяються природні райони:
Льянос-Оріноко - рівнини;
Амазонія - низинна рівнина в екваторіальному поясі;
Гвіанське плоскогір'я;
Бразильське плоскогір'я - з піднятими цокольними рівнинами та висотами;
Внутрішні рівнини - акумулятивні рівнини в тектонічному прогині між Бразильським плоскогір'ям і Андами з віссю уздовж рр. Парагвай і Парана, від 10 до 39° пд. ш.;
Пампинські сьєри і Передкордильєри - країна гірських складчато-брилових масивів;
Патагонія - плоскогір'я з помірним континентальним кліматом у "дощовій тіні" Анд, транзитними ріками, напівпустельною рослинністю і ґрунтами.Тваринний світ
Внаслідок особливостей палеогеографічного розвитку материка не тільки флора, але і фауна настільки своєрідна, що Південна Америка (разом з островами Вест-Індії і Центральною Америкою) виділяється у самостійне царство - Неогею з єдиною Неотропічною областю, яка у Південній Америці представлена двома підобластями: Гвіано-Бразильською, що охоплює північну частину континенту і Патагоно-Андійською (південні райони рівнини й Анди до Екуадора).
У неотропіках характерний ряд ендемічних груп тварин: від ссавців загін неповнозубих (сімейства лінивців, мурахоїдів і броненосців), група широконосих мавп, ряд сімейств гризунів, вампіри (з рукокрилих), лами, целенолести (із сумчастих), кілька загонів птахів, а також деякі плазуни, земноводні, риби і безхребетні. Мало парнокопитних, майже немає комахоїдних, відсутні вузько-носі мавпи. Наявність сумчастих, удавів боа і кораллус, двоякодихаючих риб й інших вказують на зв'язок Південної Америки з Мадагаскаром і Австралією.Геологічна будова і корисні копалини
Континент Південна Америка складається з двох основних структурних елементів - Південноамериканської платформи у центрі і на сході та складчастого гірського поясу Анд.
Фундамент Південноамериканської платформи складається з різновікових блоків, консолідованих від архею до раннього палеозою. Найбільш великі виступи фундаменту - Гвіанський, Західно-Бразильський і Східно-Бразильський щити; перші два щити майже цілком складаються з глибокометаморфізованих та інтенсивно-деформованих порід архею і нижнього протерозою (гнейси, кристалічні сланці і граніти), а також середньо- або верхньопротерозойських гранітів типу рапаківи. Східно-Бразильський щит включає окремі блоки раннього докембрію (масив Сан-Франсіску), розділені й облямовані геосинклінальними складчастими системами пізнього протерозою.
Широтна Амазонська западина закладена наприкінці докембрію - початку палеозою уздовж великої зони розламів, що розділила Гвіанський і Західно-Бразильський щити. Південна частина Південноамериканської платформи - Патагонська плита - відрізняється найбільш молодим фундаментом, що включає низи палеозою, звичайно розглядається як самостійна структурна одиниця, що складається з двох підняттів - Північно-Патагонського і Південно-Патагонського (Десеадо і Санта-Крус) і двох прогинів: Неукен - Сан-Матіас і Чубут - Сан-Хорхе.
Надра Південної Америки містять досить різноманітний комплекс корисних копалин. Найбільші поклади залізних руд присвячені до стародавнього докембрію Венесуели (басейн р. Оріноко) і Бразилії (штат Мінас-Жерайс), найбагатші родовища мідно порфірових руд Центральних Анд. Родовища руд рідких елементів пов'язані з ультра основними лужними інтрузіями Східної Бразилії. До молодих вулканічного і субвулканічного тіл території Болівії відносяться родовища руд олова, сурми, срібла тощо.
Передові і міжгірські прогини Анд вміщують поклади нафти і газу, особливо багаті в межах Венесуели. Є родовища вугілля; поклади кам'яного вугілля відомі у верхньому палеозої, бурого - у кайнозої. До молодої кори вивітрювання відносяться родовища бокситів (особливо в Гайані і Сурінамі).
Обе страны являются пост социалистическими, поэтому с развалом социалистической системы ( плановое хозяйство с государственной собственностью на производственные активы) встала необходимость реформирования экономики, Польша выбрала путь ускоренного перехода к рыночной капиталистической системе - План Бальцеровича. Этот план еще назвали шоковой терапией ( первые несколько лет - огромная инфляция, дефицит многих (даже первой необходимости) продуктов питания, низкие зарплаты, закрытие гос. предприятий).
За образец были взяты принципы экономического развития стран Западной Европы и Америки, был принят ряд законов, существенно ограничивающих плановую деятельность государства, предоставивших высокую степень свободы частному бизнесу. Формирование цен и спрос на продукцию и , соответственно , объем выпуска продукции регулируется рыночным механизмом, положительным моментом которого является отсутствие дефицита товаров, гибкость цены на товар, в случае его переизбытка. При рыночной экономике главным двигателем развития экономики является предпринимательская инициатива, а не указание "сверху"
В Белоруссии социально ориентированная рыночная экономика по сегодняшний день имеет много черт от социалистической экономики
- государство и президент играют большую роль в экономике государства - 60% активов промышленных предприятий принадлежат государству
- большая доля в ВВП бюджетных расходов
- планирование деятельности частных хозяйственных субъектов государством ( гос регулирование цен на многие "социальные" виды товаров, что является сдерживающим фактором для развития предпринимательской деятельности).
Единственно, что можно отметить положительное в экономике Белоруссии - высокая социальная защита населения ( образование, медицина, пенсионное обеспечение), чего нет фактически в Польше.
Объяснение:
б) Да. Переводить вперёд на 1 час.