Объяснение:
Клімат Українських Карпат помірно континентальний з надмірним і достатнім зволоженням, м’якою зимою з відлигами, нестійкою тривалою весною, нежарким літом і теплою осінню.
На клімат Карпат значний вплив має гірський рельєф, який зумовлює вертикальну кліматичну зональність та позначається на взаємодії радіаційних і циркуляційних процесів. Сумарна річна сонячна радіація в Передкарпатті й на Закарпатській низовині становить 4000-4100 МДж/м2, а радіаційний баланс – 1800-1830 МДж/м2. З підняттям у гори значення останнього зменшується на 25-30%.
На території Карпат панують атлантичні й трансформовані континентальні повітряні маси. Іноді сюди проникають арктичні повітряні маси. Антициклонна циркуляція переважає над циклонічною. Опади приносять циклони, переміщуючись із заходу на схід або північний схід з територій, розташованих на захід від Карпат. Циклони, які приходять із Середземномор’я, супроводжуються значними опадами і сильними вітрами.
У Карпатах відбувається гірсько-долинна циркуляція, дмуть схилові вітри, виникають фени. Висота гірських хребтів, їх орієнтування та експозиція зумовлюють неоднакове надходження сонячної радіації, розподіл температур, опадів та ін. Так середні температури січня у Передкарпатті -4...-5 °С, у Закарпатті -3°С, а в горах -6...-8°С. Зима м’яка, багатосніжна, нерідко з тривалими відлигами, особливо в Закарпатті. У горах гаються температурні інверсії. Тривалість зими в Закарпатті до 2,5 міс, а в горах на висоті 850 м – 4 міс. Літо в Карпатах не жарке, з дощами. Середні температури липня у Передкарпатті +18...+19 °С, у Закарпатті +20 °С, а в горах +7...+13 °С. З підняттям на кожні 100 м у Карпатах літо запізнюється на 8-9 днів і закінчується раніше на 5-6 днів.
Гори і передгір’я надмірно зволожуються: на рік у передгір’ях випадає 800-1000, а в горах – 1500-1800 мм опадів; більшість їх припадає на теплий період.
За сумами активних температур, які визначають зміни природної рослинності за тепловими кордонами, в Українських Карпатах виділяють такі кліматичні зони: 1) дуже тепла із сумами температур 2600-3000 °С, до неї належить Закарпаття; 2) тепла, із сумами температур 2400-2600 °С, у Передкарпатті та передгір’ях Вулканічного хребта; 3) помірна, із сумами температур 1800-2400 °С, на висоті 400-750 м, найбільш поширена; 4) прохолодна, із сумами температур 1400-1800 °С, на висоті 750-950 м; 5) помірно холодна із сумами температур 1000-1400 °С, на висотах 1250-1500 м; 6) холодна із сумами температур менше 1000 °С, вище 1500 м.
Зима в горах триває від 3,5-4 міс. на висотах 850-1000 м до 5 міс. на вищих гіпсометричних рівнях. Зимовий сезон характеризується значними снігопадами і відлигами, під час яких денна температура може сягати +10 °С і більше; у цей час відбувається сходження снігових лавин. Абсолютний мінімум температур доходить до -37 °С і навіть -42 °С. Весна триває 90-120 днів і характеризується різкими коливаннями температур. На висоті 1200-1300 м заморозки трапляються навіть у червні. Майже кожної весни гаються вітри значної швидкості. Літо в горах триває 1,5-2,5 міс. Максимальні літні температури не перевищують +30 °С, але бувають прохолодні дні, іноді навіть із заморозками. Осінь тепла і сухіша, ніж літо.
Гідросфера - це водна сфера нашої планети, сукупність океанів, морів, континентальних вод, льодовикових покривів. Загалом у поняття "гідросфера" включаються всі вільні води Землі, котрі не зв'язані хімічно й фізично з мінералами земної кори, тобто можуть рухатися під впливом сили тяжіння і тепла.
Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км. Вона оточує Землю і обертається разом з нею під дією сили тяжіння. В атмосфері виділяють три основні частини: нижню - тропосферу, середню - стратосферу і верхню - іоносферу.
представители коренных народов Северного Кавказа - наиболее сложного в этническом, религиозном и языковом отношении региона России, включающего в себя большое количество национально-территориальных образований. Вместе с тем здесь, в частности, прослеживается большое культурное единство, с одной стороны, между адыгами (адыгейцами, кабардинцами и черкесами), и между ними и осетинами, балкарцами, карачаевцами, с другой стороны. Многочисленные народы Дагестана (аварцы, даргинцы, кумыки, лакцы, табасараны, ногайцы, рутильцы, агулы и др.) имеют свою самобытную культуру и общие психологические особенности, что позволяет выделить Дагестан в особый регион, к которому примыкают Чечня и Ингушетия, представители которых относятся, в свою очередь, к вайнахам и имеют много сходного в культуре и психологии.
Определенные общность и своеобразие социально-экономических,