Тварини степу пристосувалися до життя в умовах відкритої місцевості, посушливого клімату, періодів без харчів, нестачі води.
Необхідність в надійному укритті – це те, чим об’єднані всі тварини. Зони степів добре проглядаються, і дрібні тварини не змогли б врятуватися від хижаків без хорошого притулку. В якості укриттів більшість тварин степу використовують нори, в яких і проводять основну частину часу. Нори не тільки захищають представників фауни від небезпеки, але і допомагають врятуватися від несприятливих погодних умов, служать притулком для звірів на час зимової сплячки. Саме там ссавці вирощують своє потомство, оберігаючи його від будь-яких зовнішніх небезпек. Риття нір притаманне гризунам: мишам, хом’якам, полівкам. Лисиці і борсуки також риють нори, а ті представники фауни, які не можуть вирити нору самостійно, намагаються заволодіти чужою. Житло лисиць часто стає, наприклад, видобутком вовків, а в великих норах ховрахів селяться невеликі хижаки – горностаї і тхори, а також змії. У норах ховаються від небезпек навіть деякі птахи.
Воспроизводство населения — смена поколений в результате естественного движения населения. Воспроизводство населения определяется рождаемостью и смертностью. Для сохранения простого воспроизводства населения необходимо, чтобы 100 женщин производили на свет 205 детей. При низкой смертности например в Японии для простого воспроизводства населения необходим Суммарный коэффициент рождаемости в 2,08, а для России 2,12[1]. По мнению Александра Синельникова для простого воспроизводства населения при современном уровне смертности необходим суммарный коэффициент рождаемости в 2,1[2]. Необходимый для воспроизводства населения уровень рождаемости зависит от смертности: в конце 19 века в России до 20 лет доживала лишь половина родившихся детей, тогда как сейчас больше 98 % родившихся детей доживают до 20 лет, поэтому для воспроизводства населения нужно рожать меньше детей[3].
