ответ
Відновлення степового біорізноманіття є особливо важливим для України, оскільки порівняно з біорізноманіттям лісів, лук, боліт тощо воно зазнало особливо нищівного впливу. В доагрікультурний період степи займали більше 30% території сучасної України, зараз їх залишки займають менше 1%, а саме вони відзначалися найбільшим багатством генетичного, видового та, особливо, екосистемного різноманіття. Внаслідок інтенсивного використання природних ресурсів степу зруйновано екокаркас території, порушена безперервність її екосистем.
Як вже підкреслювалося, відновлення екосистемної безперервності вимагає вжиття спеціальних заходів, спрямованих на ренатуралізацію деградованих ланок. Стаття 8 КБР містить п. f, в якому сказано, що "Кожна з Договірних Сторін, наскільки це можливо ї доцільно ... вживає заходи щодо реабілітації і відновлення деградованих екосистем та сприяє відновленню видів, які знаходяться під загрозою, зокрема, шляхом розробки і здійснення планів та інших стратегій невиснажливого використання".
Ще донедавна люди намагалися попередити знищення природи двома шляхами: розробляючи і удосконалюючи технології збалансованого використання природних ресурсів та зберігаючи природні ділянки в "недоторканому" стані. Зараз треба визнати, що перший з цих підходів лише затримує деградацію природи на певний час, тоді як для другого на Україні практично вичерпаний резерв територій, особливо в Степовій зоні. Навіть більшість створених за останні роки природно-заповідних об'єктів мають у своєму складі ділянки в тій чи іншій мірі порушених земель. Наприклад, близько 1/3 площі заповідника "Єланецький степ" займають молоді перелоги, збої та насадження білої акації. Такі ділянки потребують проведення спеціальних заходів, спрямованих на виправлення наслідків господарської діяльності. Крім цього, екологічна реставрація довкілля не може обмежуватися лише заповідними територіями. Це випливає з проекту Національної програми охорони земель на 1996-2005 pp., в якій передбачалося зменшення площі орних земель і виключення з сільськогосподарського використання понад 2 млн га деградованих територій з метою відновлення на них трав'янистого або лісового покриву, попередження подальшої ерозії та відновлення природних територій в агроландшафтах.
Таким чином, відновлення деградованих природних екосистем і, в першу чергу, їх рослинної складової повинно стати завданням державної ваги. Нині ця проблема, якоюсь мірою, вирішується лише для лісів і частково луків. Що ж стосується степів, то відновлювальні роботи до цього часу не проводилися. Невідомими залишаються навіть площа та стан степових екосистем, розташованих поза межами заповідних територій. За Земельним фондом України вони, разом з луками та трав'яними болотами, відносяться до сільськогосподарських угідь - сіножатей та пасовищ, площа яких за станом на 1998 р. становила 12,9% від загальної площі держави.
Загальна тенденція щодо степових екосистем в історичний період полягає в наростанні темпів їх прямого знищення, що свідчить про реальну можливість повного зникнення степу як біому і заміщення його агроугрупованнями (Ткаченко, 2002). Порівняно з іншими природними екосистемами - лісовими, водно-болотними, навіть лучними - степові є найвразливішими та найбільш дестабілізованими. У той же час природні степові рослинні угруповання мають надзвичайно важливу здатність позитивно впливати на довкілля, виконують ґрунтозахисну та водозахисну функції. Відомо, що степ на 90-95% зменшує вплив факторів, що викликають водну або вітрову ерозію грунтів. Від інших біомів України вони відрізняються найбільшим багатством біорізноманіття, найвищим процентом ендемізму, а також існуванням в екстремальних для рослинності екологічних умовах, що обумовлює їх знищення вже при незначному антропогенному навантаженні. Степові рослинні угруповання є необхідними компонентами агроландшафтів, які підвищують їх екологічну та економічну цінність.
Загрязнение Мирового океана является глобальной проблемой человечества. Согласно подсчетам ученых, в океан ежегодно попадает около 1.5 млн т нефти. А 25 млн т достаточно для того, чтобы покрыть нефтяной пленкой толщиной 0.1 мм весь Мировой океан. Это очень опасно, ведь, как отмечал знаменитый мореплаватель и ученый Тур Хейердал, мертвый океан — это мертвая планета!По данным экологического отдела ООН, в последнее время быстро происходит разрушение озонового слоя атмосферы, возникают «озоновые дыры». Озоновый слой защищает земную поверхность от опасного для всего живого ультрафиолетового излучения. Уменьшение содержания озона в атмосфере угрожает здоровью людей и животных, а также снижает урожайность сельскохозяйственных культур. Только один атом хлора разрушить (разложить) 100 тыс. молекул озона! «Озоновые дыры» периодически появляются над Южной Америкой, Австралией, Новой Зеландией, Северной Америкой и Европой.Сегодня из недр Земли ежегодно добывается свыше 120 млрд т полезных ископаемых. Но только от 2 до 5% минерального сырья используется для производства продукции, остальные 95% направляются в отвалы и отходы. На грани исчерпания оказались золото, серебро, ртуть, вольфрам, свинец, цинк, олово.
Во второй половине XX в. засухи и наступление пустынь в Африке достигли общеконтинентальных масштабов и превратились в настоящее бедствие. Отрицательные последствия этих процессов ощутили на себе 34 страны и свыше 150 млн людей. В 1985 г. в Африке около 1 млн чел. погибло от голода и 10 млн стали экологическими беженцами. Скорость продвижения пустыни Сахара в отдельных местах достигла 10 км в год! Материал с сайта //iEssay.ruЧернобыльскую катастрофу справедливо называют самой большой техногенной катастрофой в истории человечества. В результате облучения многие из людей, участвовавших в ликвидации последствий аварии, подорвали свое здоровье, более 50 тыс. чел. погибли, почти 500 тыс. чел. болеют. Радионуклидами загрязнено 5 млн гектаров почв и 1,5 млн гектаров леса.
