Навчальна мета: актуалізувати знання про галузеву та територіальну структуру господарства США, скласти порівняльну характеристику галузевої структури і спеціалізації господарства головних економічних районів США: Півночі, Півдня і Заходу; розвивати практичні уміння визначати спільні та відмінні ознаки господарства районів, систематизувати й узагальнювати інформацію, уміння працювати в контурних картах.Обладнання: політична карта Північної Америки, карта господарства США, атласи, таблиці, діаграми, підручники, контурні карти (зошити для практичних робіт на друкованій основі).Основні поняття: територіальна структура господарства, галузева структура господарства, спеціалізація, економічний район, промисловість, сільське господарство.Тип уроку: комплексного застосування знань, умінь, навичок учнів.ХІД УРОКУI. Організаційний момент II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнівАналізуючи територіальну та галузеву структуру господарства США, ви, напевно, помітили відмінності. Північна частина країни, де проживає майже половина населення країни та виробляється 50 % промислової та сільськогосподарської продукції, відрізняється високим розвитком важкого машинобудування, автомобілебудування, металургії, хімічної, харчової, швейної промисловості. На заході країни найбільшого розвитку досягли новітні наукомісткі галузі та виробництво зброї. На півдні зосереджені найбільша кількість підприємств з видобутку та переробки нафти і природного газу та добре розвинені традиційні галузі: текстильна, швейна, тютюнова, целюлозно-паперова, меблева.За територіальними відмінностями господарства в США виділяють три економічні райони: Північ, Південь та Захід. Порівняти господарство цих районів, визначити ознаки схожості та відмінності, зробити висновки про роль кожного району у розвитку економіки США — задача сьогоднішнього уроку, яку ви вирішуватиме під час виконання практичної роботи.
прогрессивная форма организации общественного производства, основанная на технологическом и организационном соединении в одном предприятии различных производств. К. в п. находится во взаимной связи с концентрацией, специализацией и кооперированием промышленного производства повышению эффективности производства, рациональному размещению производительных сил и развитию территориальных промышленных комплексов.
По определению В. И. Ленина, комбинирование есть «... соединение в одном предприятии разных отраслей промышленности, представляющих собой либо последовательные ступени обработки сырья (например, выплавка чугуна из руды и переделка чугуна в сталь, а далее, может быть, производство тех или иных готовых продуктов из стали), — либо играющих вс роль одна по отношению к другой (например, обработка отбросов или побочных продуктов; производство предметов упаковки и т.п.)» (Полн. собр. соч., 5 изд., т. 27, с. 312).
Примитивные формы К. в п. появились на ранней стадии капиталистического производства. В условиях научно-технической революции концентрация и комбинирование производства — ведущая тенденция развития промышленности. При капитализме К. в п. ограничивается частной собственностью на средства производства, анархией производства и конкуренцией.
При социализме, с переходом средств производства в общенародную собственность, возникли условия для планомерного К. в п. в больших масштабах в целях наиболее рационального использования производственных ресурсов и повышения эффективности общественного производства. Появилась возможность создавать промышленные комбинаты с более сложной и экономически совершенной отраслевой структурой производства, научно обосновывать размеры комбинатов и их территориальное размещение.
К. в п. осуществляется в 3 формах: на основе сочетания последовательных стадий обработки продукта, комплексного использования сырья, использования отходов.
пвпвпвапвпвапувпвпвп