11 - б
18 - а
Объяснение:
Уже с самого первого прослушивания, когда песня «Форель» была представлена на суд слушателей, было отмечено, что её нежная и грациозная мелодия очень легка для восприятия. К тому же куплетная форма, выбранная Шубертом для этой композиции, сближает её с народными песнями. Изначально Шуберт, задумав написать свою песню для высокого голоса, выбрал для неё тональность Ре-бемоль мажор. Размер композиции - 2/4. С первого призывного интервала, которым начинается вокальная миниатюра, композитор заставляет восхищаться идиллической картиной: прекрасный день, светит ласковое солнце, в прозрачной воде ручья весело резвятся форели.
Вся эта природная гармония искусно отражается в музыке Шуберта. Оживлённую мелодию жизнерадостного характера поддерживает изысканный аккомпанемент: ритмичная фигура, включающая секстоли, изображает всплески воды и весёлую игру форели. Грусть в песне и соответственно минорный оттенок появляется в 3 куплете, когда автор сочувствует форели, которую поймал хитрый рыбак. В это время меняется и характер сопровождения: он становится более напряжённым. Далее музыке вновь возвращается мажорное настроение, и песня заканчивается в том же характере, в котором и начиналась.
Для України характерний різноманітний і потужний природно-ресурсний потенціал. Історично зумовлене масштабне використання мінеральних і земельних ресурсів призвело до формування відповідної паливно-енергетичної, металургійної, хімічної спрямованості промислового розвитку у поєднанні з розвинутими будівельною індустрією та сільським господарством. Десятки промислових вузлів в Україні мають природно-ресурсну орієнтацію. З іншого боку, розподіл елементів природно-ресурсного потенціалу по території досить нерівномірний, що зумовлює галузеву і територіальну структуру кожного з регіонів.
Забезпеченість території України мінерально-сировинними ресурсами є однією з найвищих у світі. Нині виявлено приблизно 20 тис. родовищ і рудовиявів 113 видів корисних копалин. З цієї кількості промислове значення мають 9143 родовища 97 видів корисних копалин, які належать до Державного балансу запасів. Промислово освоєні 3310 родовищ, на базі котрих працює більше 2 тис. гірничодобувних і переробних підприємств.
У Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше — за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також є однією з перших за запасами кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей. Значними є її запаси каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини. В імпортній залежності Україна перебуває щодо постачання нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.
Природно-ресурсний потенціал України можна визначати за сукупною продуктивністю природних ресурсів, яку обчислюють шляхом підсумування економічних оцінок потенціалів окремих видів природних багатств областей та економічних районів. Основу природно-ресурсного потенціалу формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70 % припадає на паливно-енергетичні, 17 — на металеві, 7 — на будівельні матеріали та 4,5 % — на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічну.
З територіального погляду за обсягом загального природно-ресурсного потенціалу виділяються Донецький (21,1 %), Причорноморський (15,5 %) та Придніпровський (14,8 %) економічні райони. На їх частку припадає більш як половина усього ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є Волинський та Центрально-Український економічні райони, частки яких становлять відповідно 3,5 та 6,0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3 та 44,65 %), то на решті території України — земельні.
Атлантический океан - уже в сочинениях древнегреческого историка Геродота (V в до н. э. ) "море за столбами Геракла (т. е. за Гибралтарским проливом) называется Атлантис", а у римского ученого Плиния (I в. ) - Океанус Атлантикус. Происхождение названия связано с мифом об Атланте (Атласе) - титане, державшем на своих плечах небесный свод, местопребыванием которого греки считали крайний запад Средиземноморья.
Индийский океан - был назван по Индии, наиболее известной своими богатствами стране на берегах этого океана (у Александра Македонского (IV в. до н. э. ) - Индикон-Пелагос, у арабов Бахр-эль-Хинд "Индийское море", в трудах римского ученого Плиния (I в. ) Океанус Индикус) . Древние греки известную им западную часть называли Эритрейское море - "Красное море" (греч. эритрос - "красный").
Северный Ледовитый океан - впервые выделен как самостоятельный океан на картах середины XVII века под названием Гиперборейский океан (древнегреческое Борей - мифический бог северного ветра, в переносном смысле "север" и гипер - приставка, указывающая на превышение чего-либо, на положение за чем-либо, т. е. название в целом означает "океан, лежащий на самом крайнем севере"). Также его называли Oceanus Septentrionalis - "Северный океан" (латин. septentrio - "север"), Mare Glaciale - "Ледовитое море" (латин. Glacies - "лед"). На русских картах XVII-XVIII века употреблялись названия Море океан, Море океан Ледовитый, Ледовитое море, Северный океан, Северное или Ледовитое море, Ледовитый океан, а известный русский мореплаватель и ученый, адмирал Ф. П. Литке, в 20-х гг. XIX века проводивший исследования в Арктике, называл его Северный Ледовитый океан. В зарубежных странах широко применяется название Arctic ocean - "Арктический океан".