1) Розташована на південному заході країни.
2) Одеська область була утворена Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 р.
У лютому 1933 р. Савранський район було відновлено.
У липні 1933 р. було утворено Компаніївський та Ровнянський райони
У 1937 р. на території приміської зони Одеської міськради було створено Одеський район.
Указом Призидії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937 р. із Одеської області виділена Миколаївська область у складі міст Миколаїв, Херсон, Кіровоград та районів:
У травні 1949 р. Грушківський район було переіменовано в Ульянівський.
У листопаді 1957 р. було ліквідовано Долинський, Піщанський та Троїцький райони.
У червні 1958 р. Чорнянський та Красноокнянський були об'єднані в один Красноокнянський.
У січні 1959 р. було ліквідовано Андріїво - Іванівський та Жовтневий райони.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 р. був утворений Овідіопольський район.
У грудні 1966 р. відновився Арцизький, а у 1969р. Ренійський райони.
3) Одеська область має площу 33 310 км2, населення станом на 1 травня 2013 складає 2 393 739 мешканців. Одеська область складається з 26 сільських районів і 7 міст обласного (у тому числі 1 місто з районним поділом; а також — з 2016 р. — додатково Балта та Біляївка) та 12 міст районного значення. До складу області входить 1 177 населених пунктів. Область було утворено у складі УСРР 27 лютого 1932 року.
На севере страны находится Амазонская низменность (Амазония) — обширная долина одной из крупнейших рек мира. На севере она постепенно переходит в холмистые равнины северной части Гвианского плоскогорья (высота 150—700 м, отдельные вершины до 1200 м) , окружённые вдоль государственной границы крутыми скалами Серры-Имеры, Серры-Паримы и Серры-Пакараймы (гора Рорайма — 2772 м) . Почти всю оставшуюся территорию страны занимает Бразильское плоскогорье, которое повышается к югу и северо-востоку и круто обрывается к узкому краю береговой Приатлантической низменности. Крайние горные массивы (Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра и другие) достигают высоты 2890 м (гора Бандейра) . На запад от приатлантических массивов и остаточного кряжа («бразилид» ) — Серра-ду-Эспиньясу на месте тектонических впадин раскинулся пояс пластовых и моноклинарно-пластовых равнин (лавовое плато Параны и другие) ; в центре и на севере преобладают цокольные плоскогорья и равнины, которые чередуются с плато — шападами. На западе на территорию Бразилии заходит аккумулятивная низменность верховья реки Парагвай — Пантанал