1. К комплексу по производству конструкционных материалов относятся отрасли:черная и цветная металлургия,химическая,производство строительных материалов и лесная.
2. К легирующим металлам, улучшающим качество металлов и сплавов относят:марганец, хром, никель.
обогащения руды называется:флотация.
4. К продукции черной металлургии относят:чугун, сталь, стальной прокат.
5. Сколько процентов железорудного сырья сосредоточено в Костанайском и Актауском бассейнах? 90 %.
6. Предприятие, объединяющее все три стадии производства (получение чугуна, стали и проката), называют:комбинатом полного цикла.
7. Единственное в нашей стране предприятие с полным циклом производства (100 % чугуна и проката и 95 % стали) расположено в: Темиртау.
8. Сборку телевизоров, а также технопарк для выпуска компьютеров и другой сложной техники организовали в: Алматы и Алматинской области.
9. Материалы, применяемые для производства готовых изделий и в строительстве, называют:конструкционными.
10. Главные центры по производству ферросплавов в Казахстане: Актобе, Аксу.
11. Сплав меди с никелем:мельхиор.
12. Отрасли цветной металлургии Казахстана:медная,свинцово-цинковая,алюминиевая,титаномагническая.
13. К легким металлам относят:титан, магний, алюминий.
14. В наши дни географию медной отрасли определяют 2 горнометаллургических комбината (ГМК), где представлены все стадии получения меди:Жезказганский и Карагандинский.
15. Крупные центры полиметаллургической промышленности Восточного Казахстана:Зыряновск, Риддер, Усть-Каменогорск.
16. Сырьем для получения алюминия служат:бокситы.
17. Основным фактором размещения алюминиевого производства является:ориентация на дешевую энергию и близость сырья.
18. Основные металлургические базы Казахстана:Восточная, Центральная, Северная.
19. Главная особенность производства цветных чёрных металлов: энергоёмкость.
20. В Восточном Казахстане производят на экспорт:цветные металлы.
Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт — 17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська — «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
