Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.
Характеристики[ред. • ред. код]Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]
Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.
Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.
Механізм утворення[ред. • ред. код]Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.
Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.
Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.
Умови утворення[ред. • ред. код]
ответ:
объяснение:
в пустынях и правда большие колебания температур в течении суток.
большинство пустынь находится в области тропиков, для которых характерно преобладание антициклонов. то есть практически отстутствие облачности и осадков. днем при отсутствии облаков поверхность сильно нагревается, а ночью также быстро остывает, из-за того, что нет облаков, которые могли бы задержать сильное остывание.
также здесь важную роль играет подстилающая поверхность, то есть пески, для которых характерен свой микроклимат. песок днем сильно прогревается, но только в верхнем слое. этому способствует его малая теплопроводность, препятствующая уходу тепла из верхнего слоя в более глубокие слои. ночью же верхний слой песка значительно охлаждается. такие колебания температуры песка и отражаются на температуре приземного слоя воздуха.
1. Самая распространенная магматическая горная порода (гранит)
2. Магматическая горная порода, состоящая из вулканического стекла (обсидиан)
3. Единственная горная порода, которая не тонет в воде (пемза)
4. Какая горная порода бывает зыбучей (песок)
По вертикали:
5. Один из природных факторов разрушающий горные породы (ветер)
6. Осадочная горная порода, употребляющаяся для гончарных изделий (глина)
7. Осадочная горная порода, образовавшееся из горных остатков (известняк)
8. Полезное ископаемое образуется на болотах (торф)
9. Метаморфическая горная порода, легко расщепляется на отдельные пластины (сланец)
10. Осадочная горная порода, осаждающаяся на дне водоемов (гипс)