Політика щодо навколишнього середовища - це сукупність усіх дій, спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались
В Україні головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля є:
застаріла технологія виробництва та обладнання,
висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два-три рази відповідні показники відповідних країн;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв,
відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо);
низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;
відсутність належного правового та економічного механізмів, які б стимулювали розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;
відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Цілі та заходи поліпшення довкілля
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.
Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфраструктури).
В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання.
Політика щодо навколишнього середовища - це сукупність усіх дій, спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.
Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:
визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього середовища викидів;
економії енергії;
сприяння використанню відходів тепла;
утилізація старих матеріалів, а також відходів;
підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;
впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;
заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього середовища.
Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:
технологічні — розробка і впровадження нових технологій, очисних споруд, видів палива;
архітектурно-планувальні — озеленення населених пунктів, організація санітарно-захисних зон, раціональне планування підприємств і житлових масивів;
інженерно-організаційні - зниження інтенсивності руху транспорту на перевантажених автомагістралях, організація екологічно-патрульного контролю;
економічні - вкладання коштів у розвиток нових, ресурсозбережуваних технологій;
правові — прийняття і додержання законодавчих актів щодо підтримання якості атмосфери, водойм, ґрунту;
освітянсько-виховні - формування екологічної культури, насамперед у молоді.
Охорона природи має проводитись лише в поєднанні з сільським господарством, оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею екосистеми. Важливими вимогами є:
уникання будь-якої інтенсифікації використання;
обмеження розмірів, широкі смуги околиць;
розширення сівозмін з місцевими видами та сортами замість централізовано вирощуваних високопродуктивних видів;
скорочення застосування добрив;
недопущення виливання рідкого гною на сільськогосподарські площі, замість цього - кругообіг органічних відходів;
підтримка природних методів господарювання;
перехід від грошової до виробництву до до пов'язаної з певними місцями;
врахування досягнень сільського господарства для забезпечення природного балансу.
Правове забезпечення екологічної безпеки
Екологічний злочин - соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя чи середовища. За такі злочини передбачені жорсткі санкції, іноді навіть до ув'язнення на все життя.
Правовий метод охорони довкілля ґрунтується на здатності права визначати:
міру можливого (власне право громадянина);
міру належного (обов'язки громадянина);
міру відповідальності (відповідальність громадянина)
поведінки людей, підприємств або держав. Норми екологічного права є обов'язковими, якщо вони формально встановлені та закріплені законом і підкріплюються методами державного примусу.
Объяснение:
снує кілька класифікацій забруднень природи, заснованих на їх основі, спрямованості, інших факторах.
Отже, виділяють наступні види забруднення навколишнього середовища:
Біологічне - джерелом забруднення є живі організми, воно може відбуватися з природних причин або в результаті антропогенної діяльності;
Фізичне - призводить до зміни відповідних характеристик навколишнього середовища. До фізичного забруднення відносять теплове, радіаційне, шумове та інші;
Хімічне - збільшення вмісту речовин або їх проникнення в навколишнє середовище. Призводить до зміни нормального хімічного складу ресурсів;
Механічне - забруднення біосфери сміттям.
Насправді, один вид забруднення може супроводжуватися іншим або декількома відразу.
Забруднення атмосфери
Газоподібна оболонка планети є невід'ємним учасником природних процесів, визначає тепловий фон і клімат Землі, захищає від згубної космічної радіації, впливає на рельєфоутворення.
Склад атмосфери змінювався протягом усього історичного розвитку планети. На сьогодні ситуація склалася наступним чином: частина обсягу газової оболонки визначається господарської активністю людини. Склад повітря неоднорідний і відрізняється в залежності від географічного положення - в індустріальних районах і великих містах високий рівень шкідливих домішок.
Основні джерела хімічного забруднення атмосфери:
хімічні заводи;
підприємства паливно-енергетичного комплексу;
транспорт.
Ці забруднювачі є причиною утримання в атмосфері важких металів, таких як свинець, ртуть, хром, мідь. Вони - постійні компоненти повітря в промислових зонах.
Сучасні електростанції щодня викидають в атмосферу сотні тонн вуглекислого газу, а також сажу, пил і золу.
Збільшення числа автомобілів в населених пунктах призвело до підвищення концентрації цілого ряду шкідливих газів в повітрі, які входять до складу машинного вихлопу. Через антидетонаційні присадки, що додаються до транспортного палива, відбувається викид великої кількості свинцю. Автомобілі виробляють пил і золу, які забруднюють не тільки повітря, а й грунт, осідаючи на землі.
Атмосферу також забруднюють дуже токсичні гази, які викидаються підприємствами хімічної промисловості. Відходи хімзаводів, наприклад, оксиди азоту та сірки, є причиною кислотних дощів і здатні вступати в реакції з компонентами біосфери з утворенням інших небезпечних похідних.
В результаті людської діяльності регулярно відбуваються лісові пожежі, під час яких відбувається викид колосальних кількостей діоксиду вуглецю.Забруднення грунту
Грунт - це тонкий шар літосфери, що утворився в результаті природних факторів, в якому протікає велика частина процесів обміну між живими і неживими системами. Через видобуток природних копалин, гірничопромислових робіт, спорудження будівель, доріг і аеродромів знищуються масштабні площі грунтів.
Нераціональна господарська діяльність людини стала причиною деградації родючого шару землі. Змінюється його природний хімічний склад, відбувається механічне забруднення. Інтенсивний розвиток сільського господарства призводить до суттєвих втрат земель. Часте орання робить їх уразливими перед затопленнями, засолених і вітрами, що є причиною ерозії грунту.
Рясне застосування добрив, інсектицидів і хімічних отрут для знищення шкідників і очищення від бур'янів призводить до потрапляння в грунт неприродних для неї токсичних сполук. В результаті антропогенної діяльності відбувається хімічне забруднення земель важкими металами та їх похідними. Основним шкідливим елементом є свинець, а також його сполуки. При переробці свинцевих руд викидається близько 30 кілограмів металу з кожної тонни. Автомобільний вихлоп, який містить велику кількість даного металу, осідає в грунті, отруюючи організми, що мешкають в ній. Зливи рідких відходів з рудників заражають землю цинком, міддю і іншими металами.
Електростанції, радіоактивні опади від ядерних вибухів, науково-дослідні центри з вивчення атомної енергії є причиною потрапляння в грунт радіоактивних ізотопів, які потім надходять в організм людини з продуктами харчування.
Сконцентровані в надрах землі запаси металів розсіюються, як наслідок виробничої активності людини. Потім вони концентруються у верхньому шарі грунту. У давнину людина використовувала 18 елементів, з тих, що знаходяться в земній корі, а сьогодні - всі відомі.
Объяснение:
1) Объясните, каков рельеф в западной, восточной и центральной частях материка.Если посмотреть на физическую карту Австралии, можно увидеть, что на западе преобладают плоскогорья и возвышенности, на востоке расположены горы (Большой Водораздельный хребет), а в центральной части низменности и равнины.
2) В каких климатических поясах расположена Австралия ?Австралия расположена в субэкваториальном, тропическом и субтропическом климатических поясах.
Какие части материка наиболее засушливы ?Наиболее засушливы центральные части материка, там расположены пустыни и полупустыни.
3) Почему в отличие от других материков сумчатые в Австралии получили такое распространение ?Потому что Австралия расположена очень далеко от других континентов, на ней нет хищников, низкая плотность населения, особенно в центральной части.
4) Какие ценные породы деревьев произрастают в Австралии ?Это эвкалипт, чайное дерево, араукария,
5) По запасам каких минеральных ресурсов Австралия занимает ведущее место в мире ?Это железо, уголь, уран, золото, бокситы.