Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води. Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу). До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод. Землеробський вплив на ландшафти України є переважаючим і саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їх місці в процесі сільськогосподарського природокористування сформувались агроландшафтні комплекси (природно-землеробські, меліоративні, пасовищні). На сільськогосподарське користування припадає 80 % земельного фонду України: лісостепові, степові ландшафти розорані на 75—85 %. На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусного горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів, виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія нині проявляється на площі 12 млн гектарів. Щорічно до 3 тис. гектарів земель руйнується ярами. В степових ландшафтах через екстенсивну технологію землеробства втрати гумусу за останні 20 років становлять 1,5—2,5 % в орному шарі. У зоні мішаних лісів України орні землі займають близько 40 % земельного фонду, мало їх у гірських районах: Українських Карпатах — 16,8, Кримських горах — 21,4 % земельного фонду. Землеробський вплив найбільш проявляється через агротехніку і меліорацію, якими зумовлюється зниження (підвищення) рівня ґрунтових вод. Істотними чинниками землеробського впливу є полив, вапнування, обробіток і піскування земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створення лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний в зоні мішаніх лісів, окремих частинах Лісостепу. Там осушувальні меліорації поєднуються з хімічними, фіто-меліоративними та культурно-технічними заходами (підсів трав, заміна чагарників луками та ін.). У лісостепових і степових ландшафтах України зрошенням регулюється їх вод- нотепловий і сольовий режими, при цьому проявляються супутні несприятливі процеси (підняття легкорозчинних солей, просадки, підтоплення).
Государство в Центральной европе. Площадь страны 83 871 км². Австрия на 70 % горная страна, средняя высота над уровнем моря составляет около 900 м. Большая часть Австрии занята Восточными Альпами, которые в свою очередь подразделяются на Альпы Северного Тироля и Зальцбургские Альпы на севере, Циллертальские и Карникские Альпы на юге. Высшая точка — гора Гросглокнер (3797 метров), на ней находится и один из крупнейших в Европе ледников — Пастерце. Низшая точка — озеро Нойзидлер-3е (145 метров над уровнем моря).Австрия обладает умеренным, переходным к континентальному климатом, сильно зависящим от высоты.Лето тёплое, солнечное, средняя температура составляет +20ºС. По мере подъёма вверх, температура ночью может достичь нулевой отметки. Зима мягкая в равнинах и холодная в горах, температура на равнинах опускается до −2 °C, а в горной местности до −14ºС. Осадки по всей территории страны варьируют от 500 до 3000 мм в год, в зависимости от высоты и рельефа
Почему вулканы извергаются В зависимости от географической зоны извержения вулканов могут вызвать цунами, наводнения, землетрясения, сходы лавины и даже дождь из камней Под извержением вулкана подразумевают активную фазу его жизнедеятельности, когда на земную поверхность выбрасывается магма, которая превращается в лаву, раскалённые обломки скальной породы, пепел, ядовитые газы, вулканическая пыль и тому подобное. Причина извержения вулканов таится глубокой под земной поверхностью и заключается в особенностях строения Земли. Как известно, Земля состоит из сверхтяжёлого и сверхпрочного ядра, окружённого вязкой густой раскаленной мантией, на поверхности которой располагается тонкая литосфера, то есть непосредственно твёрдая земная поверхность. Температура мантии высока, но не одинакова, поэтому более горячие её слои поднимаются вверх, к литосфере. Здесь часть мантии смешивается с раскалёнными нижними слоями твёрдой поверхности, образуется магма – раскалённые горные породы с парами воды и газами. Из-за того, что магма по своим физическим характеристикам легче и холоднее мантии, она продолжает подниматься и постепенно скапливается в так называемых магматических очагах. В этих очагах растёт давление и энергия магмы нуждается в выходе, направление которого только одно – вверх, на земную поверхность. Если магма находит путь наверх быстро, то она выходит относительно спокойно и постепенно. Но если магма накапливается долго, повышается и давление и, в конце концов, она прорывает поверхность в самом слабом месте – там, где находится так называемая «пробка» вулкана. Поэтому чем сильнее извержение, тем выше было давление накопившейся магмы, водяных паров, газов. В мире более 500 действующих вулканов. Большинство из них находится в так называемом «огненном поясе», проходящем по дну Тихого океана Как образуются тайфуны и смерчи Смерч образуется в теплом море и влажным ветром в одном из двух относительно узких поясов, расположенных к северу и югу от экватора. Северная Америка страдает от ураганов, которые формируются в Атлантическом океане. Набрав за несколько дней огромную силу, смерч идет в западную часть к Карибскому морю, затем поворачивает на север. А вот ураган, который образовался на западе Мексики, менее опасны. Они идут через Тихий океан и почти никогда не задевают сушу. А тайфун, который возник в западной части Тихого океана очень разрушителен. Он идет в сторону Японии, Филиппинам и к Азии. Также не стоит забывать и про Индийский океан, который создает тропические циклоны. Почему образуются ураган Объяснить, почему одни ураганы сильные и приносят столько бед, а другие не обретают столь большую мощь – пока ученые не могут. Но главный фактор их появления это избыточная влажность и жара. Обычно штормы и бури начинаются в конце лета. В это время вода нагрета до 25-28 градусов и влажность очень высока. Начинается все с образования небольших областей низкого давления над поверхностью южных морей, где теплый влажный воздух начинает быстро подниматься вверх. Происходит конденсация нескольких тонн водяных паров при выделении огромного количества тепла, которое дает дополнительный толчок восходящим потокам воздуха. И вскоре начинается круговерть влажных ветров вокруг «глаза бури». Смерч берет свое начало над сушей земли. Он может образоваться где угодно и когда угодно. Но обычно, стихия бушует в Центральной части Америки – от Канзаса и Оклахома до Техаса. Почему именно США страдает больше всего от ураганов? Потому что, именно здесь, тот конденсат влажности и высокая температура. Гром, молния, гроза, ветер, вихрь, радуга, тучи, град, мороз, северное сияние.
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод. Землеробський вплив на ландшафти України є переважаючим і саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їх місці в процесі сільськогосподарського природокористування сформувались агроландшафтні комплекси (природно-землеробські, меліоративні, пасовищні). На сільськогосподарське користування припадає 80 % земельного фонду України: лісостепові, степові ландшафти розорані на 75—85 %.
На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусного горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів, виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія нині проявляється на площі 12 млн гектарів. Щорічно до 3 тис. гектарів земель руйнується ярами. В степових ландшафтах через екстенсивну технологію землеробства втрати гумусу за останні 20 років становлять 1,5—2,5 % в орному шарі.
У зоні мішаних лісів України орні землі займають близько 40 % земельного фонду, мало їх у гірських районах: Українських Карпатах — 16,8, Кримських горах — 21,4 % земельного фонду.
Землеробський вплив найбільш проявляється через агротехніку і меліорацію, якими зумовлюється зниження (підвищення) рівня ґрунтових вод. Істотними чинниками землеробського впливу є полив, вапнування, обробіток і піскування земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створення лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний в зоні мішаніх лісів, окремих частинах Лісостепу. Там осушувальні меліорації поєднуються з хімічними, фіто-меліоративними та культурно-технічними заходами (підсів трав, заміна чагарників луками та ін.). У лісостепових і степових ландшафтах України зрошенням регулюється їх вод-
нотепловий і сольовий режими, при цьому проявляються супутні несприятливі процеси (підняття легкорозчинних солей, просадки, підтоплення).