Екологічні проблеми
Сміття. Серед усіх проблем учасни/-ці дослідження найчастіше згадували нерегулярний вивіз сміття, засмічення міських вулиць і зелених зон, відсутність інфраструктури для сортування і нестачу сміттєспалювальних заводів.
Проблема сміття є «видимою»: люди стикаються з нею щодня і саме тому вона їх турбує найбільше. Учасни/-ки дискусій багато говорили про нерегулярність вивезення сміття з прибудинкових територій і засміченість публічних в.
«Хвилює, в першу чергу, вивіз сміття. Тому що його багато накопичується і часто його можна зустріти по місту, на вулицях, особливо, під час великих заходів».
Якість повітря. Загазованість, смог і забрудення повітря є ще однією проблемою, про яку говорили учасни/-ки дослідження. Особливу увагу на неї звертають люди, які нещодавно переїхали в Київ. На думку респондент/-ок, у майбутньому ситуація погіршиться: з появою нових мешкан/-ок у місті збільшиться кількість приватних автомобілів і зросте забруднення повітря.
«Друга проблема, з якою стикнувся, це повітря. Не зважаючи ні що це відчувається. Пізніше я почав більше цікавитися цим. Коли в повітрі багато домішків різних газів, дуже часто виникають такі симптоми, як головний біль, біль у суглобах і інші фізичні розлади організму».
Система вимірювання якості повітря є загадкою для більшості учасни/-ць обговорення. Деякі з них не були впевнені, чи проводитися моніторинг взагалі.
Люди кажуть, що їм цікаво дізнаватися більше про рівень забруднення повітря, якби цю інформацію надавали в доступній формі, наприклад, як частину прогнозу погоди. Дехто пригадував, що під час пожеж на торфовищах навколо Києва показники забруднення повітря оголошували в новинах. Однак, самостійно розшифровувати ці показники складно. Людям не зрозуміло, який вплив на здоров’я людини має певний вміст тієї чи іншої речовини. Саме тому не всі учасники впевнені, що довіряли б офіційним показникам.
Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського життя в певному регіоні, країні, світі.
За підрахунками вчених господарські втрати від хвороб урбанізації (перш за все шуму, стресу, забруднення) перевищують втрати від страйків.
Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.
РІВЕНЬ
Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але найбільша різниця помітна між більш і менш розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71%, а в країнах, що розвиваються,— 33%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців
СТАДІЇ
Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:
Від виникнення міст до XVIII ст.;
Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;
Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.
Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.
В условиях большого ежегодного опада растительной массы и малого количества осадков (отсутствие промывного режима) под степями сформировались черноземные и каштановые почвы. На севере зоны это типичные черноземы, у которых мощность гумусового горизонта достигает 60-100 см. На юге — южные черноземы с укороченным до 25 см гумусовым горизонтом. В самых засушливых частях зоны распространены каштановые почвы. Встречаются засоленные почвы.
Большая часть зоны степей распахана. Здесь выращивают озимую и яровую пшеницу, кукурузу, подсолнечник, просо. Много бахчевых культур — арбузов, дынь. Сельское хозяйство страдает от нехватки влаги, суховеев, эрозии почв и пыльных бурь. Для борьбы с этими неблагоприятными явлениями в степях посажены полезащитные лесные полосы. Остатки естественных степей сохранились лишь в Центральночерноземном заповеднике на Среднерусской возвышенности.
В степях обитает много грызунов — суслики, сурки, хомяки, полевки. Встречается лисица и волк. Из птиц наиболее распространены жаворонки и степные куропатки. Некоторые виды животных при к распаханной территории, и их количество не только не снизилось, а даже возросло. К их числу относятся суслики, которые наносят большой ущерб посевам зерновых.
Зона полупустынь находится в Прикаспии. Она имеет сухой резко континентальный климат. Летом средние температуры июля поднимаются до +23…+25°С, а в январе опускаются до -10…-15°С. Годовая сумма осадков не превышает 250 мм в год. Зимняя погодакрайне неустойчива — часто бывают сильные ветры и температура может опускаться до -40°С. Морозы могут внезапно смениться оттепелями, сопровождаемыми гололедом или (при дальнейшем понижении температуры) гололедицей. При этом гибнет много овец, так как они не могут достать траву из-под ледяной корки.
В полупустыне господствуют полынно-злаковые сообщества. Но растительный покров пятнистый и разреженный. Между куртинами растений находятся участки голой почвы. В травостое преобладают ковыль, типчак, тырса. Множество видов полукустарников — белая полынь, прутняк, биюргун и другие. Полынно-злаковая растительность используется в качестве пастбищ. Многие растения полупустыни исключительно богаты питательными веществами и их охотно поедают овцы, лошади и верблюды. Земледелие ведется только с применением орошения.
Зональными в полупустыне являются каштановые почвы. По сравнению с черноземами они намного беднее гумусом, имеют меньшую мощность и часто бывают солонцеваты. По всей зоне встречаются солонцы и реже солончаки. В полупустыне обитают животные степей и пустынь. Основные животные — грызуны: суслик, тушканчики, полевки, мыши. Типичное животное полупустынь — антилопа-сайгак. Водятся волк, степной хорь, лисица-корсак. Из птиц — степной орел, дрофа, жаворонки.
Зона пустынь находится в Прикаспийской низменности. Это самая засушливая территория России. Лето длинное и очень жаркое. Средняя температура июля +25…+29°С. Но очень часто температура летом достигает +50°С. Зима короткая, с отрицательными температурами. Средняя температура января -4…-8°С. Снеговой покров маломощен и неустойчив. Годовая сумма осадков составляет 150 — 200 мм. Испаряемость в 10 — 12 раз превышает осадки.
Растительный покров пустынь тесно связан с характером почвогрунтов. На песках распространены растения, имеющие мощные корневища и придаточные корни, которые укрепляют растение в сыпучем грунте и найти влагу. К солончакам приурочены солянки, солерос, сарсазан. В северной части пустыни преобладают полыни и солянки. На севере распространены песчаные почвы и часто встречаются серо-бурые. Они карбонатны, солонцеваты и содержат мало гумуса. Повсеместно распространены такыры. Это глинистые почвы в понижениях — с непролазной грязью в весеннее время и твердой растрескавшейся коркой — в сухое. Такыры практически лишены растительности.
В зоне пустынь обитают сайгаки, барханная кошка. Большое количество грызунов — тушканчики и песчанки, много ящериц. Разнообразны многочисленные насекомые — скорпионы, тарантулы, москиты, саранча.
Обилие солнечного света и тепла, длительный вегетационный период позволяет выращивать в пустыне на поливных землях высокие урожаи ценнейших — винограда, бахчевых. Для орошения построены многочисленные каналы, водохранилища и оросительные системы. Благодаря орошению в выжженной пустыне возникли земледельческие хозяйства и новые оазисы. Обширные пастбища пустынь используются для выпаса овец и верблюдов.
Субтропическая зона занимает небольшие территории прикрытые с севера горами. На Черноморскомпобережье Кавказа у Новороссийска располагаются сухие субтропики с жарким сухим летом, со среднеиюльской температурой +24°С. Зима сравнительно теплая и влажная. Средние температуры самого холодного месяца — февраля — близки к +4°С. Морозные периоды редки и непродолжительны. Годовая сумма осадков достигает 600-700 мм с максимумом в зимний период. Лучшее время года — осень