Форми правління. Форма правління (організація державної влади) залежить від утворення і правового положення вищих органів влади, а також статусу глави держави. Серед форм правління розрізняють республіки, монархії, співдружності націй.
Республіка - форма правління, за якої суверенні права на владу належать усім або більшій частині дієздатних громадян. Це найпоширеніша форма державного правління. Республіки поділяють на: президентські, в яких главою держави є президент, обраний населенням країни (США, Мексика, Бразилія, Україна, Росія), президентсько-парламентські, в яких президента обирає парламент (Італія, Франція, Індія) та парламентські (Австралія, Канада).
Монархія — це форма правління, за якої верховна державна влада належить суверену (королю, імператору, султану, еміру) і передається у спадок. Монархії поділяють на: абсолютні, в яких влада монарха-суверена не обмежена (Саудівська Аравія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман); конституційні, в яких монарх не має законодавчої і виконавчої влади (Бельгія, Іспанія, Марокко, Швеція, Японія), та теократії, де монархічна влада належить главі панівної церкви (Ватикан, Саудівська Аравія). Своєрідну монархічну форму правління мають країни Співдружності (Британської Співдружнасті націй), до якої належать 14 країн (Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Антигуа і Барбуда, Тувалу, Багамські Острови, Барбадос, Гренада, Сент-Вінсенті Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Ямайка). Вони є колишніми колоніями Великої Британії, тому в них формальною главою держави є англійська королева, а безпосередньо керує в країні генерал-губернатор.
Унікальна форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади, а державні рішення приймаються усім народом, сформувалася лише в одній країні світу — Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамахірії (Лівії).
Почти два века Канада была колонией Франции, потом еще столетие — Великобритании. В 1867 г. получила статус первого британского доминиона, т. е. полностью самоуправляющегося заморского владения британской короны. Главой государства в Канаде считается английская королева, представленная генерал-губернатором. Но реальная законодательная власть принадлежит парламенту, а исполнительная -правительству. Пока канадцы боролись за свою независимость, экономика их страны была исподволь подчинена богатому южному соседу — США. Американцы вкладывали деньги в освоение ресурсов. Канадцы получали работу и зарплату, американцы — свои прибыли. Канада — многонациональная страна. Основу населения составляют два народа — франкоканадцы и англоканадцы. Семь млн. чел. франкоканадцев происходят от десяти тысяч переселенцев из Франции XVII — XVIII вв., это 31% всего населения Канады. 11% — это коренное население и иммигранты из других стран. Большинство в населении страны составляют англоканадцы (около 58% жителей Канады); их предки переселились из Великобритании. Государственные языки — английский и французский. Англоканадцы занимают главные посты в экономике и это приводит к обострению межнациональных конфликтов. Франкоканадцы заселяют провинцию Квебек и выдвигают требования о создании самостоятельного франко-канадского государства. Коренные жители — индейцы (1 млн. чел.) и эскимосы (50 тыс. чел.). Первые из них пришли на эту землю более 25 тыс. лет назад из Азии. 1/3 населения Канады составляют несколько десятков других этнических меньшинств. Это — немцы (1 млн. чел.), голландцы (500 тыс.), китайцы, поляки, евреи, греки, португальцы, арабы, русские, украинцы. Украинцы составляют 10% населения провинций Манитобы и 8% — Саскачевана (1 млн. чел.). В большинстве — это переселенцы конца XIX — начала XX вв., прибывшие сюда из находившихся под властью Австро-Венгрии западноукраинс-ких земель. Город Виннипег является побратимом нашего Львова, где поставлены памятники Тарасу Шевченко и Ивану Франко. В настоящее время численность населения Канады на 1/3 формируется за счет иммигрантов. В последнее время увеличился приток иммигрантов из стран СНГ и Британского Содружества на 150 тыс. чел. Естественный прирост населения Канады — 6,4%. Средняя продолжительность жизни равна 77,4 года. Население страны размещено неравномерно. Подавляющее большинство (80%) жителей страны сосредоточено в районах не далее 160 км от южной границы и 90% — в пределах 200 миль от нее. В южных районах Онтарио и Квебек проживает 2/3 населения, и плотность составляет 150 чел./км2. Высокая плотность населения на юге степных провинций (Манитоба, Саскачеван, Альберта) и юго-западе провинции Британская Колумбия. В северных районах, занимающих 70% территории страны, проживает 1,5% ее жителей. В основном это коренные народы — индейцы и эскимосы, а острова Канадского архипелага необитаемы. Средняя плотность населения в стране -2,8 чел./км2. Городское население составляет 80%. Города Канады имеют такой же вид, как и города США. Крупными финансово-торговыми, административными, транспортными, научными и культурными центрами страны являются Торонто, Монреаль, Оттава. Быстро развиваются «столица Далекого Запада» Ванкувер, «столицы нефти и газа» Эдмонтон и Калгари. С освоением северных районов связано большое количество территориально разбросанных маленьких поселений. 14% населения страны занято в отраслях материального производства, а 75% — в непроизводственной сфере. ер
Байкал окружен горами. Северное и северо-западное побережье образовано Приморским хребтом с высотой около 1 700 м и Байкальским хребтом с наибольшей отметкой 2 572 м (г. Черского) . Восточное побережье северной части образовано Баргузинским хребтом ( максимальная высота 2 840 м) , средней части хребтом Улан-Бургасы, а побережье южной котловины хребтом Хамар-Дабан с максимальной высотой 2 323 м (г. Сохор) .
Именно горы, окаймляющие Байкал, прежде всего определяют характер его берегов. Южная и средняя часть западного побережья вплоть до пролива Ольхонские Ворота, а также восточное побережье острова Ольхон в основном образованы крутыми, часто скалистыми берегами, которые расчленены широкими долинами рек и небольшими распадками ручьев. Берега повсеместно каменистые, за исключением бухты Песчаной и прилегающих к ней бухточек. Естественных укрытий от непогоды и господствующих здесь ветров мало. На восьмидесятикилометровом участке от порта Култук до порта Байкал всего два надежных убежища для малых судов с осадкой до 0,5 м - устья рек Крутая и Поповинная.
От южной оконечности Байкала вплоть до мыса Голый берега покрыты лесом, а здесь на смену ему приходит приольхонская лесостепь. На северо-восток от Бугульдейки всё чаще встречаются отвесные скалистые утесы, береговая полоса порой отсутствует на протяжении нескольких километров, что представляет значительную опасность для малых судов в штормовую погоду.
Крутые скалистые берега без удобных бухт имеет юго-восточная и восточная сторона острова Ольхон, а также десятикилометровый участок северо-западного побережья, прилегающий к мысу Хобой, северной оконечности острова.
Пролив Ольхонские Ворота ведет в Малое Море, большое обособленное водное пространство между западным побережьем Байкала и самым крупным на озере островом Ольхон. Он имеет сложную береговую линию, образующую несколько бухт, удобных для стоянки, ограниченных скалистыми мысами.
Форми правління. Форма правління (організація державної влади) залежить від утворення і правового положення вищих органів влади, а також статусу глави держави. Серед форм правління розрізняють республіки, монархії, співдружності націй.
Республіка - форма правління, за якої суверенні права на владу належать усім або більшій частині дієздатних громадян. Це найпоширеніша форма державного правління. Республіки поділяють на: президентські, в яких главою держави є президент, обраний населенням країни (США, Мексика, Бразилія, Україна, Росія), президентсько-парламентські, в яких президента обирає парламент (Італія, Франція, Індія) та парламентські (Австралія, Канада).
Монархія — це форма правління, за якої верховна державна влада належить суверену (королю, імператору, султану, еміру) і передається у спадок. Монархії поділяють на: абсолютні, в яких влада монарха-суверена не обмежена (Саудівська Аравія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман); конституційні, в яких монарх не має законодавчої і виконавчої влади (Бельгія, Іспанія, Марокко, Швеція, Японія), та теократії, де монархічна влада належить главі панівної церкви (Ватикан, Саудівська Аравія). Своєрідну монархічну форму правління мають країни Співдружності (Британської Співдружнасті націй), до якої належать 14 країн (Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Антигуа і Барбуда, Тувалу, Багамські Острови, Барбадос, Гренада, Сент-Вінсенті Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Ямайка). Вони є колишніми колоніями Великої Британії, тому в них формальною главою держави є англійська королева, а безпосередньо керує в країні генерал-губернатор.
Унікальна форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади, а державні рішення приймаються усім народом, сформувалася лише в одній країні світу — Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамахірії (Лівії).