Большой страстью художника Сергея Виноградова было рисование старинных усадеб. Подобным пейзажам посвящен целый период его творчества, охвативший без малого двадцать лет его жизни. Вместе со Станиславом Жуковским Виноградов стал основатель целого направления в русской живописи, которое так и назвали "усадебным". Помимо собственно усадеб, Виноградов изображал дворцы, парки, дворцовые интерьеры. В те годы живопись Виноградова была невероятно популярной – богатые люди становились в очередь, чтобы заказать ему картину с интерьерами собственного дома или пейзаж с изображением сада.
Всем картинам Виноградова этого периода присуще приподнятое настроение; достигается оно в первую очередь за счет ощущения солнечного дня, который художник изображал на всех своих картинах. В жизни художник был настолько же позитивен и активен – организовывал выставки, знакомил людей между собой, был отчасти меценатом в сфере искусства. В последний период жизни, во времена Советской власти, эмигрировал в Латвию.
На картине "Усадьба" изображен старинный особняк в окружении цветов и зелени. Судя по цвету, особняк сложен из кирпича; к входу с высокими застекленными дверьми ведет парадная лестница, увитая плющом. На втором этаже – очаровательный балкончик, выходящий в сад. Подъездная дорожка петляет между аккуратно подстриженных кустов и клумб с яркими цветами. Прозрачный воздух, солнце, заливающее всю картину, разноцветье красок – по замыслу художника, картина неизменно должна была поднимать настроение каждому, кто смотрит на нее.
Як відомо, географія – це наука про Землю загалом і, насамперед, про її поверхню, представлену географічною оболонкою. Видатний вітчизняний учений Володимир Вернадський називав поверхню Землі її “обличчям”. На ньому постійно відображаються сліди діяльності природи та людського суспільства, а також результати їх взаємодії.
Природні компоненти земної поверхні, їх поєднання на певних територіях у природні комплекси, відмінності цих компонентів і комплексів від місця до місця вивчає природнича вітка географічної науки – фізична географія. Однак ви вже мали змогу переконатися, що “чистих” природних комплексів, які не відчули б на собі впливу людської діяльності чи не були б видозмінені нею, у світі залишається все менше, а в багатьох країнах (у т. ч. в Україні) таких майже не залишилося зовсім. Людина, яка зорганізована в людське суспільство, своєю діяльністю перетворює природні ландшафти в природно-антропогенні, а географічну оболонку – у так звану ойкумену. Суспільство й ойкумена з погляду територіальних відмінностей є об’єктами вивчення суспільної вітки географічної науки – економічної і соціальної географії. Коротко розглянемо ці поняття.
Економічна і соціальна географія вивчає територіальну організацію суспільства та його складових частин – населення, економічної, соціальної, політичної сфер. Цю географічну науку називають ще соціально-економічною географією, а віднедавна також суспільною географією, що найбільш повно відображає зміст дисципліни. Суспільна географія, як і фізична, досліджує свій об’єкт на різних територіальних рівнях – загальносвітовому (глобальному), регіональному, державному, внутрішньодержавному. А тому існує економічна і соціальна географія світу, Євразії, Європи, України, певної адміністративної області, району.
Із визначення даної дисципліни видно, що її тематика надзвичайно широка. Вивчення економічної і соціальної географії своєї держави має важливе значення для пізнання і розуміння об’єктів, явищ і процесів, що нас оточують чи відбуваються на наших очах, учасниками яких ми часто є самі.
Актуальність суспільної географії України як науки і навчального курсу останнім часом зросла у зв’язку з тими глибокими змінами, які відбуваються в українському суспільстві. На початку 90-х рр. XX ст. Україна здобула незалежність і вступила у перехідний період соціально-економічного розвитку, під час якого відбувається злам старих суспільних відносин і створення нових політичної та економічної систем, формування нової соціальної політики тощо. Ці перетворення складні і досить суперечливі, часто подібні до тих, що відбуваються в сусідніх країнах, або ж мають своє національне “обличчя”. Крім цього, вже тривалий час в Україні існують проблеми народонаселення й екології, які по-різному проявляються на тій чи іншій території країни. У всьому цьому допомагає зорієнтуватися суспільна географія України. Вона також знайомить учнів з місцем нашої держави у системі світового суспільного розвитку, показує її на тлі глобальних проблем людства.
Склад економічної і соціальної географії
Оскільки об’єкти дослідження суспільної географії дуже різноманітні, то сама наука є розгалуженою сукупністю дисциплін. Насамперед у ній виокремлюють географію населення, соціальну географію, економічну географію, політичну географію (мал. 1).
Географія населення досліджує особливості та закономірності територіальної організації населення, його відтворення, структуру та ін.
Економічна географія, об’єктом якої є виробнича сфера суспільства та окремі її галузі й підгалузі, найбільш поділена. Наприклад, у географії промисловості розрізняють географію паливно-енергетичної, металургійної промисловості, машинобудування та інших галузей, у географії сільського господарства – географію рослинництва і тваринництва.
Климат Краснодарского края отличается большим разнообразием. На равнинной части территории - в Прикубанской низменности он умеренно-континентальный, на Черноморском побережье от Анапы до Туапсе — полусухой средиземноморский, южнее Туапсе — влажный субтропический. В горах выражена высотная климатическая зональность, климат меняется здесь от умеренного на лесных предгорьях до холодного в высокогорье. Климат края формируется под влиянием циркуляционных процессов южной зоны умеренных широт - воздушных масс, приносимых циклонами с Атлантики. Значительное влияние оказывают также воздушные массы, приходящие с незамерзающего Черного и Азовского моря. В северную часть территории периодически вторгаются холодные массы из Арктики.
На территории Краснодарского края температура воздуха имеет ярко выраженный годовой ход и значительно варьирует по территории. Среднегодовая температура в Краснодаре составляет 12°С, в Новороссиске12,6°С, в Сочи 14,2°С, в горах она ниже 10ºС. Самый холодный месяц - январь, среднемесячная температура воздуха которого составляет на равнине минус 2 − 5°С, на Черноморском побережье от 0 до плюс 6°С. Продолжительность безморозного периода достаточно велика, но в отдельные годы на части территории возможны очень поздние весенние заморозки, а также ранние осенние. Наиболее теплый месяц - июль, со среднемесячными температурами 22 - 24°C. Годовая амплитуда температур (разница средних температур самого теплого и самого холодного месяцев) составляет для Краснодара 23,5°C, для Сочи 17,5°C, для Новороссийска 21,4°C, для Армавира 25,4°C.
Северная часть Краснодарского края расположена в зоне с недостаточным увлажнением, а южная – с избыточным. Годовое количество осадков изменяется по территории от 350 мм на Таманском полуострове, до 400-600 мм в равнинной части края. В горной части оно возрастает до 2500 мм и более и зависит от экспозиции склонов, в районе г. Ачишхо годовое количество осадков составляет 3200 мм. Климатологи выделяют на территории края два типа годового хода осадков - внутриматериковый тип умеренных широт (с летним максимумом и зимним минимумом) и средиземноморский тип (с зимним максимумом и минимумом в теплый период года). Наибольшее количество осадков за месяц на равнинной части края выпадает в июне, на побережье и в горах – с середины осени до середины зимы. Для районов Азовского побережья и западного предгорья Кавказа характерно два максима - как в летний, так и в зимний периоды. Устойчивый снежный покров может наблюдаться лишь на севере края, однако его высота не превышает 5-10 см, на большей части равнины он не образуется. В горах Кавказа, напротив, на высоте свыше 1000 м устойчивый снежный покров образуется каждый год, причем его мощность в понижениях может достигать 4-5 м.
На территории края находится самый теплый район России – черноморское побережье, по климату приближающееся к субтропикам. Климат высокогорий характеризуется понижением атмосферного давления (вследствие большой высоты над уровнем моря), повышенной интенсивностью солнечной радиации, уменьшенными суточными колебаниями температуры.