ответ:Чи́лі (ісп. Chile; Spanish: [ˈtʃile]), офіційна назва — Респу́бліка Чи́лі (ісп. República de Chile) — країна на заході Південної Америки. Займає довгу вузьку смугу суші між Андами на сході і Тихим океаном на заході. Країна займає площу 756 096 км² і має 17,5 мільйонів населення (станом на 2017 рік[1]). Столиця та найбільше місто — Сантьяго, а національна мова — іспанська.
Межує на півночі з Перу, на заході та півдні омивається Тихим океаном, на сході за хребтами Анд межує з Болівією і Аргентиною. Через Магелланову протоку Чилі має вихід в Атлантичний океан. Чилі належать декілька невеликих островів у Тихому океані: Пасхи, Сала-і-Гомес, Сан-Фелікс, Амбросіо, Дієго-Рамірес біля мису Горн, група островів Хуан-Фернандес. Також Чилі претендує на сектор в Антарктиці.
Історія Чилі починається з часів заселення регіону близько 13 000 років тому. До вторгнення іспанців в північній частині Чилі жили індіанські народи кечуа і аймара, в центральній частині — мапуче, на півдні — алакалуфи, яґани та она. Наприкінці XIII — початку XIV століть північна частина Чилі (до річки Мауле) була завойована інками. На південь від річки Мауле племена мапуче не підкорялися інкам, влаштувавши їм запеклий опір.
У XVI столітті почалося завоювання й підкорення територій нинішнього Чилі іспанськими конкістадорами. Північні райони, населення яких звикло підкорятися інкам, іспанці підкорили легко. В цей час іспанці засновувують поселення: Сантьяго, Вальпараїсо, Консепсьйон, Вальдівія, які одночасно служать і фортецями. У районах проживання мапуче просування іспанців на південь супроводжувалося бойовими діями.
Іспанці не знайшли в Чилі багатих покладів дорогоцінних металів, і колонізація прийняла сільськогосподарський характер, з напливом в XVII—XVIII століттях переселенців з найбіднішої іспанської провінції Естремадури, а також басків. У центральній частині Чилі природні умови були схожі на середземноморські. Там стали культивуватися пшениця, ячмінь, коноплі, виноград. Також почалося розведення великої рогатої худоби та овець. З XVIII століття велике значення набув видобуток міді. Таким чином, в колоніальну епоху були закладені основи сучасної економіки Чилі. У цей період відбувався процес метисації. До початку XIX століття метиси становили близько 80 % населення.
Бернардо О'Гіґґінс
На початку XIX століття (1810—1823) під проводом Бернардо О'Гіґґінса та Мануеля Родрігеса чилійський народ завоював незалежність від колоніальної влади Іспанії.
Вдала війна Чилі і Аргентини проти Болівії і Перу в 1837 році перша та друга «тихоокеанські війни» дають Чилі панівне становище на західному узбережжі Південної Америки. В середині XIX століття ряд поселень в Чилі заснували переселенці з Німеччини.
Розвиток Чилі аж до Другої світової війни зумовлювалося спочатку видобутком селітри та міді, потім стали добувати вугілля та срібло. Видобуток корисних копалин призвів до значного економічного зростання Чилі.
Інтенсивна програма націоналізації і соціальних реформ, почата президентом Сальвадором Альєнде в 1970 році, призвела до військової хунти генерала Піночета в 1973. У 1989 році Піночет погодився на проведення конституційних змін і становлення багатопартійної системи; Патрісіо Аілвін став главою держави й уряду в 1990 році.
У 2006—2010 та 2014—2018 рр. країну очолювала перша в історії жінка-президент — пані Мішель Бачелет.
Объяснение:
легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). наприкінці xx ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. вони були зумовлені цілою низкою чинників - сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. ще в середині xx ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. до того ж деякі індустріально розвинуті країни західної європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва ("на користь" слаборозвинутих країн).
серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує азія (понад 40 % світового випуску). а серед країн провідні позиції з випуску тканин мають китай, гонконг, сша, південна корея, тайвань, індія тощо. економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. прикладом є сша, італія, німеччина, франція, велика британія, японія. проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - китай, індія, індонезія, в'єтнам. зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з америки і європи саме сюди. слід зазначити, що китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни єс.
1. Определим на сколько измен. атм. давл.
2000 м : 10,5 м = 190 мм рт. ст.
2. Определим атм. давл. на вершине.
730 мм рт. ст. - 190 мм рт. ст. = 540 мм рт. ст.