Освоєння Арктики. Арктикою називають північну приполярну область нашої планети. Заповітною мрією багатьох дослідників цієї частини Землі з украй суворими умовами природи було досягнення Північного полюса. Тривалий час помилково вважалося, щобіля полюса океанічні води вільні від криги, атому крізь них можна прокласти шлях з Європи до Китаю та Інді
Завзятими мандрівниками було зроблено чимало спроб досягти заповітної точки, використовуючи різні засоби пересування: морські судна, повітряні кулі, собачі запряги. Проте здебільшого вони закінчувалися трагічно.
Нарешті 6 квітня 1909 р. Північного полюса вдалося досягти колишньому офіцеру військово-морського флоту США Робер-ту Лірі. Попередньо він здійснив п'ять невдалих спроб. Санний загін з його супутниками дістався заповітної мети і пробув на полюсі 30 годин.
Уперше в історії мореплавства Північного полюса досяг російський криголам «Арктика» у 1977 р., там він перебував чотири години.
Освоєння Арктики уможливило прокладання Північного морського шляху, який з'єднав європейські й далекосхідні морські порти Росії. Уперше він був пройдений кораблем «Вега» у другій половині XIX ст. шведською експедицією Нільса Нор-деншельда, щоправда, із зимівлею. Впродовж навігації 1932 р. цей шлях здолали на судні «Сибірякові радянські мореплавці на чолі з Отто Шмідтом.
Саме в 30-х роках XX ст. розпочалося вивчення Арктики з полярних обсерваторій, які працювали на дрейфуючих крижинах. Першу з них — «Північний полюс-1» —організовано в 1937 р. Повітряну експедицію з організації обсерваторії очолював Отто Шмідт, а роботу самої станції на крижині — Іван Папанін.
реки финский залив балтийского моря ледовитого океана