У спекотний літній день, коли на вулиці стоїть ясна погода і ми знемагаємо від високої температури, нам часто доводиться чути фразу «сонце в зеніті». У нашому розумінні мова йде про те, що небесне світило знаходиться в найвищій точці і максимально гріє, можна навіть сказати, обпалює землю. Давайте спробуємо зануритися трохи в астрономію і розібратися докладніше в цьому виразі і в тому, наскільки вірно наше розуміння цього вислову. Екватором прийнято називати невидиму (умовну) лінію, що розділяє нашу Землю на два однакових півкулі - Південне і Північне. Вже давно відомо, що Земля стоїть не на трьох китах, як вважали в давнину, а має кулясту форму і, крім руху навколо Сонця, обертається навколо своєї осі. От і виходить, що найдовша паралель на Землі, що має протяжність близько 40 тис. Км, - це екватор. В принципі, з математичної точки зору тут все зрозуміло, але чи має це значення для географії? А тут, при найближчому розгляді, виходить, що на ту частину планети, яка розташована між тропіками, потрапляє найбільше сонячного тепла і світла. Обумовлено це тим, що дана область Землі завжди повернена до Сонця, тому промені тут падають майже прямовисно. З цього випливає, що на пріекваторіальних ділянках планети гається найвища температура повітря, а насичені вологою повітряні маси створюють сильне випаровування. Сонце в зеніті на екваторі буває двічі на рік, тобто світить абсолютно вертикально вниз. Для прикладу, в Росії ніколи не відбувається такого явища.
Мариа́нский жёлоб (или Мариа́нская впа́дина) — океанический глубоководный жёлоб на западе Тихого океана, самый глубокий[1] из известных на Земле. Назван по находящимся рядом Марианским островам.
Самая глубокая точка Марианской впадины — «Бездна Челленджера» (англ.Challenger Deep). Она находится в юго-западной части впадины, в 340 км на юго-запад от острова Гуам (координаты точки: 11°22′ с. ш.142°35′ в. д. / 11.3733° с. ш. 142.5917° в. д. (G) (O)). По замерам 2011 года, её глубина составляет 10 994 ± 40 м ниже уровня моря.
Течение Западных ветров (или как-то так)