Скотарство. Перше місце в структурі тваринництва посідає скотарство м'ясо-молочного напряму, але в приміських зонах переважає молочно-м’ясний напрям. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орієнтованих на великі молокопереробні підприємства і міста. Наступний важливий напрям у структурі скотарства – це виробництво яловичини. Лідерами з виробництва м’яса є Карпати, далі йде Полісся,Лісостеп і Степ. Найвища концентрація поголів’я великої рогатої худоби в Правобережному Лісостепу і на заході Поліської зони.
Свинарство — друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Свинарство розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряка, фуражного зерна, а також в районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Птахівництво забезпечує потреби населення в м’ясі птиці та яйцях. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Найбільше птахівницьких господарств у Київській, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Одеській, Львівській областях та в Криму. Серед птиці переважають кури, на другому місці качки. Певне поширення здобули гуси та індики.Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів’я овець і кіз в степових та передгірських районах. В степу воно має вовняний напрям, в Лісостепу і Поліссі — м’ясо-вовняний. В Україні розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. В окремих районах розводять чорно карпатських овець.
Старое русское название этих гор КАМЕНЬ. ЛЕГЕНДА ОБ УРАЛЬСКИХ ГОРАХ Уральские горы называют “Каменным поясом Урала”. Это старые, а значит, низкие горы, они возникли несколько сотен миллионов лет назад. Горы представляют из себя горные цепи, протянувшиеся с Севера на Юг более чем на 2000 км. Ширина каменного пояса невелика: 200 км. , а местами сужается до 50 км. . КАК БЫЛИ ОТКРЫТЫ УРАЛЬСКИЕ ГОРЫ В описании похода москвитян под руководством воеводы Курбского, который состоялся в 1499-1500 гг. , упоминается название Камень. В источнике середины XVI века встречается также названия Большой Камень, Пояс, Большой Пояс, Каменный Пояс и др. , что свидетельствовало об отсутствии единого общепринятого наименования. Однако вплоть до конца XVIII века чаще всего употреблялись названия Камень и Пояс.
Есть мнение, что Уральские горы были одними из самых высоких гор планеты, но на протяжении многих миллионов лет они подвергались естественному разрушению, и в настоящее время представляют собой только сохранившиеся основания былых гор. В замечательном памятнике русской географии и картографии XVII века "Книге Большому чертежу" (1677 г. ) впервые упоминается название Оралтова гора, представлявшее собой искажение тюркского названия Уралтау, сохранившегося до настоящего времени для одного из хребтов Южного Урала. Название в форме Урал или Уральские горы постепенно распространялось всё дальше и дальше к северу, пока не стало к концу XVIII века относится уже ко всему хребту, вытеснив из обихода название Камень. Согласно древним башкирским мифам, Уральские горы, якобы, образовались от могилы Урал-батыра, Ямантау-Зловещая гора- из останков дивов, драконов, истребленных батыром; лебеди на Урале-птицы небесного происхождения, они ведут свое начало от Хумай-чудесной жены Урал-батыра принимать то облик птицы, то облик прекрасной девушки. И ЕЩЕ О ПРОИСХОЖДЕНИИ УРАЛЬСКИХ ГОР
Климат. В самом центре Арктики, называемом Центральной Арктикой, расположен Северный полюс. В году только один день и одна ночь, которые длятся по несколько месяцев: в ночной период всё освещается луной, звёздами и фантастическими северными сияниями. Полярная ночь заканчивается в марте, и день постепенно вступает на несколько месяцев в свои права. Зима долгая и очень суровая, а лето слишком короткое и холодное, со средней температурой +1- +3°С. Но есть и более тёплые зоны, где летом на побережье, омываемом тёплым течением (Кольский полуостров), во время жаркого непродолжительного лета даже цветут нежные северные цветы.
Скотарство. Перше місце в структурі тваринництва посідає скотарство м'ясо-молочного напряму, але в приміських зонах переважає молочно-м’ясний напрям. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орієнтованих на великі молокопереробні підприємства і міста. Наступний важливий напрям у структурі скотарства – це виробництво яловичини. Лідерами з виробництва м’яса є Карпати, далі йде Полісся,Лісостеп і Степ. Найвища концентрація поголів’я великої рогатої худоби в Правобережному Лісостепу і на заході Поліської зони.
Свинарство — друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Свинарство розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряка, фуражного зерна, а також в районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Птахівництво забезпечує потреби населення в м’ясі птиці та яйцях. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Найбільше птахівницьких господарств у Київській, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Одеській, Львівській областях та в Криму. Серед птиці переважають кури, на другому місці качки. Певне поширення здобули гуси та індики.Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів’я овець і кіз в степових та передгірських районах. В степу воно має вовняний напрям, в Лісостепу і Поліссі — м’ясо-вовняний. В Україні розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. В окремих районах розводять чорно карпатських овець.