1.Условно вважається що біосфера ться від висоти в 22 кілометри в атмосфері, до 11 км. вглиб океану і 3 кілометри вглиб літосфери.
На суші нижня межа біосфери менш виразна веражена, тому питання про нижній межі біосфери поки не вирішене до кінця.
На рівні від 1 до 8 км. над рівнем землі, саме цю межу є верхньою межею біосфери, також цей шар входить в географічну оболонку землі.
2.Поширення організмів на Землі дуже нерівномірне. Воно залежить від кліматичних умов (температури, опадів, наявності їжі тощо), які змінюються від екватора до полюсів.
3.Тому, що на Землі розповсюджені різні типи гірських порід та кліматичні умови. Воші дуже різноманітні, тому що утворюються за різних природних умов. У їх поширенні існують закономірності: ґрунти змінюються від екватора до полюсів, а в горах — від підніжжя до вершини.
Объяснение:
Надіюсь до
Відповідь:
Рослинний світУ флорі Австралійської біогеографічної області близько 20 000 видів, з них понад 17 000 — ендеміки (евкаліпти, філодійні акації, казуарини та ін.). Рослинність — пустельна, саванна, вічнозелені субтропічні та вологі тропічні ліси (гілеї). У лісах переважають евкаліпти, деревоподібні папороті, саговники, різні каучуконоси, хлібні й санталові дерева, ліани тощо.
Тваринний світФауна Австралійської біогеографічної області характеризується численними ендемічними родами і родинами (сумчасті, однопрохідні) і малою кількістю плацентарних ссавців, серед яких трапляються кажани, дрібні гризуни, а також завезені людиною і здичавілі собаки (динго), свині, кролі та ін. Сумчастих в Австралійській біогеографічній області близько 50 родів (понад 160 видів): різні види кенгуру, сумчастий пацюк, сумчаста білка, кузу, коала, сумчастий кріт, види кускусових та ін.; з однопрохідних — качконіс та єхидна. З птахів ендеміками є казуари, ему, лірохвости, чорні лебеді, райські птахи. З плазунів характерні плащоносна ящірка, молох; із риб — двоякодихаюча риба цератод; із комах — великі яскраво забарвлені метелики та жуки.
западная сибирь представляет собой обширную область, ограниченную с запада крутыми уступами уральского хребта, а с востока - склонами средне-сибирского плоскогорья. с севера на юг она простирается от побережья карского моря до алтая. гидрографически западная сибирь принадлежит к бассейну карского моря и включает бассейн собственно оби, а также рек таз и пур.
восточная сибирь охватывает обширную часть территории азиатского материка, расположенную к востоку от енисея и простирающуюся до берегов берингова моря, а в меридиональном направлении - от берегов северного ледовитого океана до монгольской народной республики.
западная сибирь делится на две резко различные части: обширную западно-сибирскую низменность, охватывающую около 85% ее территории, и алтайскую горную страну, занимающую сравнительно небольшой юго-восточный угол.
гидрографическая сеть района принадлежит бассейну северного ледовитого океана и распределяется по частным бассейнам карского, лаптевых, восточно-сибирского и чукотского морей. по характеру рельефа восточная сибирь относится к горным районам, причем здесь горы средней высоты и обширные плоскогорья, тогда как низменности занимают лишь небольшие пространства.
на территории восточной сибири встречаются также низменные равнины, среди которых выделяется своими размерами лено-вилюйская низменность, представляющая собой грандиозный синклинальный прогиб. крайний север района, вдоль побережья окраинных морей, занят приполярноморской низменностью, высота которой не превышает 100 м над уровнем моря; низменности располагаются также в низовьях алазеи, колымы и индигирки.
умеренно-континентальный климат в западной сибири
муссоный климат на дальнего востока
умереный климат в восточной то так