9 июня 1815 года был подписан Генеральный акт Венского конгресса, на котором были приняты следующие решения:
Царство Польское входило в состав Российской империи. Голландия и Бельгия теперь были частью одного государства - Объединенного королевства Нидерландов с присоединением Люксембурга. Ломбардия и Венеция стали одним Ломбардо-Венецианским королевством, которым управляла Австрия. Англичане вернули колонии и подтвердили свое право на владение Мальтой. Франция вернулась в границы 1792 года.Также на территории Франции размещались оккупационные войска, на французском престоле восстанавливалась династия Бурбонов. Папа Римский вновь властвовал над Ватиканом и Папской областью. Был образован Германский союз. Дания лишилась Норвегии, потому что была союзницей Франции. Норвегия была передана Швеции.Эти решения формируют особое значение Венского конгресса, которое заключается в создании современной дипломатии. Здесь были созданы прочные основы для мира в Европе.
ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
У середині XVII ст. Європа увійшла в нову епоху суспільного й політичного розвитку, що характеризувалася створенням національних держав та утвердженням буржуазних відносин. Україна не була винятком із загальноєвропейських процесів. У ній активно розгорталася визвольна боротьба, спрямована на розв’язання найголовніших завдань — створення незалежної Української держави й запровадження нових соціально-економічних відносин на основі дрібної (фактично фермерського типу) козацької власності на землю.
Становлення Української держави відбувалося в надзвичайно складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах . Тому непростим і водночас кардинальним моментом у політиці гетьмана України Богдана Хмельницького стала Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року. Ця подія принципово вплинула на всю подальшу історію українського народу та Європи в цілому.
Безпосередніми наслідками Переяславської угоди для України стало утвердження Української Козацької держави як правової автономії та суб’єкта міжнародних відносин, її легітимація; відбувся розрив стосунків з польсько-литовською Річчю Посполитою. Створено передумови поглиблення процесів інституалізації державного устрою та системи влади в Україні. Незважаючи на свою суперечливість, зазначені процеси розвивалися до першої третини XVIII ст. у конструктивному руслі. Пізніше посилилися процеси колонізації Української Козацької держави, відбулася її повна ліквідація. Почався процес русифікації українського етносу, його денаціоналізації, трансформації Української православної церкви, втрати її автономності.
Переяславські події істотно вплинули на розвиток геополітичних процесів, розстановку сил на карті Європи . Істотно зміцнилися позиції Московської держави. Виникли передумови її перетворення на одну зі світових імперій, посилення російської експансії на Захід та Південь. Почався занепад Речі Посполитої. Водночас відбулося істотне послаблення політичної сили та ваги Оттоманської Порти та її васала — Кримського ханства, посилення впливу Священної Римської імперії. Започатковано політичний переустрій Балкан.