Всі східні Церкви традиційно розділені на дві великі групи: дохалкедонські Церкви, з тих чи інших причин не визнали визначень Халкідонського собору, і Халкідонські Церкви, які визнали рішення цього собору. В силу неприйняття христологічних формулювань Ефеського або Халкідонського соборів так звані дохалкідонські Церкви, очевидно, вважалися, несторіанськими або монофізитськими. Сьогодні, завдяки міжконфесійному богословському діалогу, вдалося з'ясувати, що різні формулювання не порушують спільності віри в таємницю Христа - істинного Бога й істинної людини. Тому сьогодні всі ці Церкви називають «Древніми східними Церквами» або «Східні православні Церкви». Решта східних Церков, що не знаходяться в спілкуванні з Церквою Риму, називають східними Церквами візантійського обряду, і часто під узагальнюючим терміном «православні» маються на увазі віруючі саме цих громад, оскільки їх присутність в Європі найбільш помітна, а контакти найбільш часті. Віруючих православних Церков не можна плутати з віруючими східних католицьких Церков, що знаходяться в спілкуванні з Римом, хоча схожість між ними велика - в тому, що стосується здійснення богослужінь, духовності, богослов'я та дисципліни. Православні богослови, що міркують про відмінності між католиками і православними, перш за все мають на увазі католиків латинського обряду. – СПІЛЬНЕ.
По-перше, в католицизмі і православ'ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Бога-Сина (згідно з рішенням Толедського вселенського собору 589 р. про філіокве); у православних — від Бога-Отця.
По-друге, немає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ'ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище. Вчення про чистилище розробив італійський середньовічний філософ, знаменитий систематизатор схоластики Фома Лквінський (1225—1274), а догмат про нього прийняв у 1439 р. Флорентійський собор і підтвердив у 1562 р. Тридентський собор.Перші п'ять століть існування християнська церква була під владою авторитету Папи Римського. Це завдавало безліч труднощів східним церквам, що концентрувалися навколо Константинополя. Суперечності виявилися непримиренними. Розкол у християнстві став неминучим. Незважаючи на спроби подолати його, він існує і в наш час.
Католицька церква — найбільше відгалуження у християнстві. Вона об'єднує майже 60 % християн, вважає себе представницею першої форми їх релігії. За століття після розколу в ній склалися догмати, культові ритуали й обряди, що суттєво відрізняються від православних.– ВІДМІННЕ.
1) Александр Невский (1220-1263). Знаменитый русский полководец, князь Новгородский, князь Киевский, а с 1252 года великий князь Владимирский. Всеобщую славу Александру принесла победа, которую он одержал на берегу Невы, в устье реки Ижоры, 15 июля 1240 года над шведским отрядом. Новгородского князя за эту блестящую победу прозвали "Невским". А в 1242 году произошло Ледовое побоище, или битва на Чудском озере, где Александр разбил Лвонский орден. За всю свою жизнь Невский не проиграл ни одного сражения. Он был талантливым дипломатом, полководцем, смог защитить Русь от многих врагов, а также предотвратить походы монголо-татар. 2) Причины побед Александра Невского:1. Героизм русских людей2. Благородная цель3. Полководческий талант Александра Невского 3) Значение побед Александра Невского:1. Остановлена экспансия Ливонского ордена на восток2. Новгород и Псков сохранили свою независимость 3. Русь сохранила выход в Балтийское море4. Первые успехи русских войск со времен нашествия Батыя5. Северную Русь не удалось обратить в католичество
Частые набеги татар требовали строительства новых укреплений. Московский царь Иван IV в 1565 году осмотрел военные укрепления, или, как их называли, «засечную черту» , вдоль южных рубежей Московского государства. В летописи об этом событии говорится: «...апреля в тот же день царь и великий князь ездил в объезд в Козельск, Белев, Болхов и иные украинные места от Крымские украины... » Во время этой поездки он выбрал место для строительства новой крепости. Таким пунктом оказалось место впадения реки Орлик в Оку. Здесь скрещивались сухопутные и речные торговые пути. По преданию, Иван IV, увидя, что с высокого дуба, росшего на этом месте, взлетел орел, предложил назвать новую крепость Орлом. Об этом событии в летописи под 1566 годом записано следующее: «Того же лета повелением государя царя и великого князя Ивана Васильевича всея Руси поставлен быть город на поле на реке Орлел».
Всі східні Церкви традиційно розділені на дві великі групи: дохалкедонські Церкви, з тих чи інших причин не визнали визначень Халкідонського собору, і Халкідонські Церкви, які визнали рішення цього собору. В силу неприйняття христологічних формулювань Ефеського або Халкідонського соборів так звані дохалкідонські Церкви, очевидно, вважалися, несторіанськими або монофізитськими. Сьогодні, завдяки міжконфесійному богословському діалогу, вдалося з'ясувати, що різні формулювання не порушують спільності віри в таємницю Христа - істинного Бога й істинної людини. Тому сьогодні всі ці Церкви називають «Древніми східними Церквами» або «Східні православні Церкви». Решта східних Церков, що не знаходяться в спілкуванні з Церквою Риму, називають східними Церквами візантійського обряду, і часто під узагальнюючим терміном «православні» маються на увазі віруючі саме цих громад, оскільки їх присутність в Європі найбільш помітна, а контакти найбільш часті. Віруючих православних Церков не можна плутати з віруючими східних католицьких Церков, що знаходяться в спілкуванні з Римом, хоча схожість між ними велика - в тому, що стосується здійснення богослужінь, духовності, богослов'я та дисципліни. Православні богослови, що міркують про відмінності між католиками і православними, перш за все мають на увазі католиків латинського обряду. – СПІЛЬНЕ.
По-перше, в католицизмі і православ'ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Бога-Сина (згідно з рішенням Толедського вселенського собору 589 р. про філіокве); у православних — від Бога-Отця.
По-друге, немає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ'ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище. Вчення про чистилище розробив італійський середньовічний філософ, знаменитий систематизатор схоластики Фома Лквінський (1225—1274), а догмат про нього прийняв у 1439 р. Флорентійський собор і підтвердив у 1562 р. Тридентський собор.Перші п'ять століть існування християнська церква була під владою авторитету Папи Римського. Це завдавало безліч труднощів східним церквам, що концентрувалися навколо Константинополя. Суперечності виявилися непримиренними. Розкол у християнстві став неминучим. Незважаючи на спроби подолати його, він існує і в наш час.
Католицька церква — найбільше відгалуження у християнстві. Вона об'єднує майже 60 % християн, вважає себе представницею першої форми їх релігії. За століття після розколу в ній склалися догмати, культові ритуали й обряди, що суттєво відрізняються від православних.– ВІДМІННЕ.