Система виховання у Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
У середині І ст. до н. е. платні граматичні та риторські школи було перетворено на державні. Якщо в Давній Грец галася тенденція переходу від державного виховання до приватного, то в Римі відбувався зворотний процес. Імперія, яка надто розрослася територіально, потребувала величезної кількості відданих їй чиновників. Завдання їх підготовки постали перед школами вищого типу - граматичною і риторичною. Елементарна школа тепер повинна була виховувати вірнопідданих громадян. Учителі, ставши службовцями, отримували державну платню.
Большевики приходят к власти. В самом начале сентября 1917 г довыборы в Петроградский Совет. Большевики получили в нем большинство мест. Председателем исполкома Совета был избран Л. Д. Троцкий, который поддерживал Ленина по вопросу о власти. 5 сентября большевики получили преобладание в Московском Совете. В агитационном арсенале РСДРП (б) вновь появился лозунг "Вся власть Советам!", но теперь он звучал как призыв к вооруженному выступлению. Ленин, находившийся на нелегальном положении, считал, что "получив большинство в обоих столичных Советах рабочих и солдатских депутатов, большевики могут и должны взять государственную власть в свои руки". В своих письмах в ЦК партии он потребовал поставить "на очередь дня... вооруженное восстание в Питере и Москве, завоевание власти, свержение правительства".
Вернувшись в Петроград, Ленин 10 октября провел тайное заседание ЦК. За ленинскую резолюцию о вооруженном восстании проголосовало 10 из 12 присутствующих. Против выступили Л. Б. Каменев и Г. Е. Зиновьев, которые считали, что "Россия не готова принять власть большевиков". 12 октября 1917 г. при Петроградском Совете был создан Военно-революционный комитет (ВРК), выполнявший роль штаба по подготовке восстания. В него помимо большевиков вошли представители левого крыла эсеровской партии. Фактическим руководителем ВРК стал Л. Д. Троцкий. 22 октября ВРК направил своих представителей во все воинские части Петроградского гарнизона. В это же время во всех районах города большевики организовывали многочисленные митинги, на которых выступали лучшие партийные ораторы.
По распоряжению правительства 24 октября отряд милиции и юнкеров закрыл типографию, где печаталась большевистская газета "Рабочий путь". Большевики расценили это как начало "контрреволюционного заговора". ВРК разослал во все полки Петроградского гарнизона и на суда Балтийского флота "Предписание № 1" о приведении полков в боевую готовность. В этот же день отряды рабочей Красной гвардии и солдат начали захватывать мосты, почту, телеграф, вокзалы. Никто не оказывал им ни малейшего сопротивления. К утру 25 октября столица оказалась в руках восставших. Военно-революционный комитет в обращении к гражданам России объявил о захвате власти. Небольшая заминка произошла лишь со штурмом Зимнего дворца, защищать который остались небольшой юнкерский отряд и добровольческий женский батальон. В ночь на 26 октября Зимний пал. Керенский еще до штурма успел покинуть дворец. Остальные члены Временного правительства были
Система виховання у Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
У середині І ст. до н. е. платні граматичні та риторські школи було перетворено на державні. Якщо в Давній Грец галася тенденція переходу від державного виховання до приватного, то в Римі відбувався зворотний процес. Імперія, яка надто розрослася територіально, потребувала величезної кількості відданих їй чиновників. Завдання їх підготовки постали перед школами вищого типу - граматичною і риторичною. Елементарна школа тепер повинна була виховувати вірнопідданих громадян. Учителі, ставши службовцями, отримували державну платню.