Первобытные люди появились на земле примерно 2,5 млн. лет назад, т. к. самым древним раскопкам первобытных людей примерно столько же. Первым видом человека считается человек умелый (лат. Homo habilis). В отличии от обезьян человек умелый мог изготовлять орудия труда. Например, по археологическим раскопкам, ученые находили остроконечники, ручное рубило и др. орудия труда. Они были предназначены для охоты на животных, а также для обтачивания предметов. Человек умелый добывал огонь от удара молний, от лесных пожаров, и следил за этим огнём, пока он не потухнет, а тот, кто его взял и потушил, его прогоняли.
Затем появился человек прямоходящий (лат. Homo erectus), этот вид человека назван из-за того, что у него в отличии от человека умелого спина выпрямленная.
Первобытные собиратели и охотники[править]Благодаря использованию огня, изобретению лука и стрел первобытные люди разнообразили свое питание, научились защищать себя от холода и хищников. Постепенно их жизнь становилась более длительной, вследствие чего возросла численность населения планеты. Если австралопитеков 3 млн.лет назад, по оценкам ученых, насчитывалось около 1 млн., то кроманьонцев - 8 тыс. лет назад - около 5,5 млн. человек.Вооруженный луком и стрелами, копьем и ножом первобытный охотник добывал уже больше животных. Сборщик опустошал природу той местности, где проживал. Животных становилось все меньше, камень, пригодный для изготовления орудий труда, было все труднее найти. Вставала проблема выживания первобытного человека. Наконец, тысячелетний опыт и накопленные знания об окружающем мире подсказывали выход из сложного положения. Первобытный человек начала не только брать у природы, но и восстанавливать ее богатства. Люди давно заметили, что зерна растений, которые попадали в рыхлый грунт, впоследствии прорастали. Также они поняли, что маленьких зверюшек, найденных во время охоты, не надо убивать. Люди начали сознательно сеять зерно и приручать и разводить животных. В мезолите приручили собаку. Она была верным человека во время охоты и охранником жилья. В разных частях нашей планеты были одомашнены различные животные и птицы. В Китае - собака, свинья, курица,утка, гусь. В Индии - буйвол, кошка, курица. В Передней Азии одомашнили овцу, козу, крупный рогатый скот, лошади, одногорбого верблюда. Домашние животные давали людям мясо, молоко, мех, шерсть. Так, постепенно в неолите первобытные люди перешли от собирательства и охоты к земледелию и скотоводству, т.е. произошел переход от методов хозяйствования к воспроизводственных. Этот переход английский археолог Гордон Чайлд (1892–1957 гг.) назвал неолитической революцией. Земледелие распространилось на землях с наиболее благоприятными условиями: теплым климатом, плодородными почвами, дикими злаками. Такие почвы были на территориях, получивших название «плодородный полумесяц». Здесь выращивали горох, рожь, пшеницу. На берегах реки Хуанхэ в Китае 7 тыс.лет назад начали выращивать просо и сою. На Американском континенте 5 тыс. лет назад научились культивировать кукурузу, тыкву, фасоль, хлопок.
Відповідь:
В Месопотамії, як і всюди на стародавньому Сході, релігія та міфологія були панівною формою осмислення людиною зовнішнього світу то свого місця в ньому. Однак, на думку американського ассиріолога Л.Оппенхейма, набожність тамтешнього населення була порівняно невисокою
Пересічний громадянин займався у повсякденному житті культовою практикою мало, цей обов'язок лежав майже виключно на цареві та жерцях. До того ж, як вважають дослідники, месопотамська релігія в ІІ тис до н. е. "втратила свій яскраво виражений характер і набула явних ознак ідеології, спрямованою головно на освячення єдності монархії.
Населення Месопотамії не розділяло світ на живий і мертвий, реальний та ілюзорний. Все, що можна відчути, виразити чи просто уявити, воно наділяло душею, здатністю мислити і діяти.
В його уявленні світ буквально кишів найрізноманітнішими богами та духами. Кожне місто чи село, кожна сім'я, кожна людина мали своїх богів-покровителів - великих, могутніх і мудрих, проте не позбавлених людських пороків, здатних навіть на аморальні вчинки.
Релігія та міфологія відображали зміни в суспільному житі. Так, перехід від кочового скотарства до землеробства знайшло відображення в релігійному міфі про сварку між богом тваринництва Лахаром і богинею землеробства Ашнан, з якої переможцем вийшла Ашнан. Втім, жіноче божество рано святкувало перемогу. Коли в Касситську добу територіальна община у Вавилонії змінилася патріархально-сімейною, престиж більшості архаїчних богинь (виняток становили богиня кохання Іштар та богиня лікування Гула) підупав, "чоловік став всесильним господарем не лише в земному житті, а й у царстві богів".
галасВплив політичних процесів у містах-державах Месопотамії на сферу релігійного життя виразно проглядається в релігійному міфи про вавилонського бога Мандука. Згідно з цим міфом, до світо утворення існував первісний хаос у вигляді страшних чудовиськ Апсу, Мумму та Тіамат. Із хаосу народилися боги, які вирішили впорядкувати його. Коли про їхні наміри довідалася Тіамат, вона вирішила знищити любителів порядку, виставивши проти них декілька страховиськ та переманивши на свій бік одного з богів - Кінгу.
Боги звернулися за підтримкою до найсильнішого серед них - Мардука. Той зажадав, щоб боги визнали його за старшого, коли він переможе Тіамат та її посіпак. Безвихідь богів змусила богів пристати на цю зухвалу вимогу. Мардук, ясна річь, вийшов переможцем у смертельному двобої з силами зла, після чого створив із мертвих тіл Тіамат і компанії Всесвіт, а з глини, замішаної на крові Кінгу, коханця Тіамат, виліпив людину. Так своєрідно осмислила міфотворчість перетворення Вавилона на політичний центр Месопотамії.
Виразно позначилася на релігійно-міфологічному світогляді населення Месопотамії також поява класів і держави. Світ почав уявлятися шумеро-вавилонцям космічною державою, соціальну еліту якої становили боги, людям же випало бути їхніми слугами й рабами.
я централізація культу, яка виявилася не у відмиранні "старих" культів, а в синтезі їх із новими. Релігійному синкретизму сприяла традиція нав'язування завойовником своїх культів підкореному населенню та панування столичних культів.
Релігія в Месопотамії була поставлена на службу царській владі, проголошувала її то особу царя священною (вавилонського царя Хаммурапі, наприклад, зображували поряд із сонячним богом Шамашем і називали "божественним царем, якому по праву належать скіпетр і корона"). У Вавилоні на царство коронувалися перед золотою статуєю Мардука, що символізувало передачу царських регалій саме цим богом. Обряд коронації завершувався "священним шлюбом" царя й верховної жриці, що символізував шлюб Мардука з богинею Серпанітум. Цей ритуал дістався вавилонцям у спадок від шумерів, чиї царі на новорічне свято задля забезпечення родючості землі й жиночої утроби вступали в шлюб із жрицею храму богині Іннани.
Пояснення: