День у римлян розпочинався о третій (за нашим часом о дев’ятій) годині ранку. Римлянин снідав хлібом і вином, інколи сиром і медом. Потім ішов у своїх справах: до суду чи сенату. Багатий громадянин приймав бідних, роздавав їм їжу і гроші, сподіваючись, що його підтримають під час виборів. Обідали холодними та гарячими стравами, рибою, хлібом, вином. Після обіду розпочиналася сієста — час відпочинку. Робота всіх установ припинялася. Зачинялися храми, купецькі крамниці. Винятком були лише засідання сенату й суду, народні збори. Інколи раби також продовжували роботу в полі. Після сієсти римляни займалися спортом, ішли до терм, тренувалися на Марсовому полі. Потім вони вечеряли.
Улюбленими розвагами римлян були бої гладіаторів і перегони на колісницях. Десятки тисяч римлян збиралися до амфітеатру, щоб побачити, як гладіатори, звезені з різних провінцій, вбивали один одного чи боролися з хижими звірами — левами, ведмедями, биками. Інколи гладіаторські бої тривали по півроку. Долю переможеного гладіатора вирішували самі глядачі. Великий палець, що показував униз, означав смерть, піднятий угору — життя. Вигравши багато боїв, раб- гладіатор міг дістати волю.
Мешкали римляни залежно від статку або в інсулі (багатоповерховий багатоквартирний будинок), або в палаці, або в атріумі.
Атріум — дім заможного римлянина, який мав внутрішній двір, оточений із чотирьох боків критою колонадою (перестиль). У перестилі серед квітів і фонтанів сім’я проводила свій вільний час. Складовою дому були бібліотека та ойкос — велика зала для прийомів. У такому будинку із часом підлогу почали покривати мармуровою плиткою, а потім і мозаїкою. Стіни розписували фресками. Стелю прикрашали золотом і слоновою кісткою. Змінювалося й умеблювання кімнат: замість старих дубових меблів з’явилися меблі з деревини цінних порід, що завозилася зі Сходу. Разом із предметами побуту заможні римляни запозичували з Греції та країн Сходу також моду і звичаї. Дім оточували мурами. Зовні на стіні висів дзвіночок, який сповіщав господарям про прихід відвідувачів. На порозі мозаїкою було викладене слово «savle» — «будь здоровий», а інколи — мозаїчне зображення собаки.
Для обігрівання будинків римляни використовували водяне й парове опалення, яке підігрівало підлогу.
Согласно сведениям, полученным в результате археологических раскопок и научным исследованиям, монастырь основан в 344 году самым Анастасием – одним из самых рьяных защитников чистоты православной веры и особенно постулата о Святой троице (во времена Атанасия была популярна ересь, которая отрицала божественную равнопоставленность Иисуса Христа).
Изучение архивов Ватикана подтвердило факт, что Святой Атанасий присутствовал на соборе в Сердике (старая столица Болгарии), а после провел некоторое время в районе села Златна ливада. Построенная там обитель была названа его именем и, вероятно там Атанасий написал некоторые из своих самых известных богословских трудов.
До недавнего времени считалось, что самый старый монастырь в Европе находится в Шотландии (монастырь "Кандида каса"), который построен в 371 году. За ним следует монастырь "Св. Мартин" во Франции, построенный в 373 г.
Место возведения болгарского монастыря „Св. Атанасий” избрано не случайно. Село Златна ливада находится на стратегическом пути Константинополь-Сердика. Рядом с монастырем есть и крепость, останки которой сохранились до наших дней.
Келья, которую вы видите на фото, была местом обитания святого и его последователей. Верующие и поклонники веками проходят через это отверстие в скале „для здоровья и благоденст