ответ:
эссе на тему «феминизм и права человека »сегодня феминизм актуален как никогда: громкие события мирового масштаба и национальногоуровня обнажают черные дыры в вопросах пола. к сожалению, в настоящее время многие, говоряо феминизме, представляют украинскую красивый девушка, скандирующую очередной лозунг.однако феминизм, как научная парадигма, имеет прочную теоретическую основа, пережившуюни одно изменение во время своего существования.стоит начать с того, что в теории международных отношений вопрос пола оставался долгое времябез внимания. ученые м. лайт и ф. хэллидей выделили четыре основных причины: сфера взаимоотношений между полами традиционно рассматривалась как чисто внутриполитическая проблема, игнорирование данной проблематики предоставила так называемая «институциональная инерция» - тенденция изучать и преподавать то же самое , что и раньше. так же всегда была сильна уверенность в том, что наука о международных отношенияхнейтральна по отношению к проблемам пол. более того сами феминисты поздно обратились кмеждународной тематике.н.термин «феминист (ка) » впервые стал использоваться в 80-х гг. xix в., и подразумевал тех, ктоподдерживал ра вные юридические и политические пр ава женщин с мужчинами. словарьгендерных терминов дает как узкое, так и широкое определение феминизму - это « теорияравенства полы, лежащая в основе движения женщин за освобождение » или «разные родадействия в защиту прав женщин, основанные на представлениях о правовом равенстве полов »2, впоследнем случае феминизм используется как синоним женскому движению, который включает всебя все множество женских организаций, активно действующим в обществе. исследователи феминизма выделяют группа предпосылок, которые обусловили возникновениефеминизм. это и социальные - секуляризация общества и изменения в феодально-сословной организации, развитие индустриальной цивилизации, вовлечение женщин в работа понайму, и интеллектуальные - критические в отношении общества теории, социально-философскиеи политические концепции xviii-xx века: либеральная философия д. локка, ж.-ж. руссо и дж.с.милля, теория утопического социализма ш. фурье, к.а. сен-симона и р , оуэна и различныетеории, в которых сексуальность человека клуб впервые начала рассматриваться в социальном и
объяснение:
надеюсь понравилось))
У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]
У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]
Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].
5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]
Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.
Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.
30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.
Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.
У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]