Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
За четыре года между необъявленным началом войны и подписанием германской капитуляции, стороны провели бесчисленное количество сражений. Некоторые из них навечно вошли в военную историю как битвы, определившие исход самой страшной войны в истории человечества. Сегодня «Приморская газета» вспомнит пять самых значимых сражений Великой Отечественной.
Объяснение:1. Московская битва (1941 - 1942 гг.)2. Сталинградская битва (1942 - 1943 гг.)3. Курская битва (1943 г.)4. Белорусская операция (1944 г.)5. Берлинская операция (1945 г.)8 мая 1945 года Великая Отечественная война подошла к концу.
Объяснение:
Володимир Мономах (1113–1125 рр.), ще будучи князем у Переяславі, постійно проводив походи проти половців. Історичні факти стверджують, що він 83 рази об’єднував сили інших князів Русі в боротьбі проти ворогів, знищивши 200 половецьких ханів.
Утвердившись у Києві, він доповнив статті “Руської правди”, за якими обмежувалось лихварство, ускладнювалось перетворення вільних людей на рабів (холопів), дещо полегшувалось становище селян.
Володимир Мономах зумів відновити єдиновладну монархію часів Ярослава Мудрого. Найменші спроби внести розбрат між князями, вийти з під його влади жорстоко придушувались. Все це сприяло суспільно-економічному, політичному зміцненню Київської Русі на поч. Х11 ст.
Ще в 1097 р Мономах став ініціатором проведення Любецького з’їзду князів. Головними ухвалами цього з’їзду були: кожен князь володіє своєю “отчиною” і зобов’язується не зазіхати на володіння іншого;
− встановлювався союз князів для оборони від зовнішніх ворогів;
− заборонялись приватні стосунки князів з половцями.
Проте ухвали цього та інших з’їздів князів носили декларативний характер і були швидко порушені.
Отже, Володимир Мономах зумів тимчасово затримати процес роздроблення Київської держави. Але дальший розви-ток феодальних відносин і посилення окремих князівств роби-ли це роздроблення неминучим, що остаточно відбулось після смерті князя.
У зовнішніх відносинах він діяв дипломатичними шляхами, укладаючи династичні шлюби.