Середньовічні держави з'явилися в Західній Європі в IX-XIII ст. і прийняли формусеньоральной монархії. Вони відрізнялися крайнім ступенем економічної і політичної децентралізації. ДляXIII-XV вв.характерно становленіесословно-представницьких монархій. Це пов'язано з економічним підйомом, з ростом міст і розвитком торгового обороту, а також зі стадією первісного нагромадження капіталу. У теченіеXII-XIV ст. істотно змінюється економічний вигляд західноєвропейських держав. Велика частина міст перебувала на землі феодальних сеньйорів. Станова монархія (станово-представницька монархія)
- форма феодальної держави, при якій влада монарха поєднується з органами станового представництва дворян, духовенства і городян. Склалася в XIII-XIV ст. в ході формування загальнодержавних станів і органів станового представництва в Західній Європі (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії та ін.). У Росії станове представництво існувало у вигляді Земських соборів XVI-XVII ст. Станова монархія історично передує абсолютної.
Станово-представницька монархія-найважливіший етап в історії феодальної держави і права, відповідної епохи зрілого феодалізму.
Ганнибал Барка (Ганнибал бин Гамилькар Барка) — прославленный военачальник в истории, карфагенский полководец во время Второй Пунической войны, один из величайших полководцев и государственных мужей древности, заклятый враг Римско республики и «последний оплот Карфагена».Ганнибал родился в 247 году до н. э. в Карфагене в семье полководца Гамилькара Барки. Сын карфагенского военного и государственного деятеля Гамилькара Барки получил хорошее по тому времени разностороннее образование. С юных лет Ганнибал участвовал в военных походах отца. Уже тогда он заявил о себе как о храбром воине, умелом командире, принимавшем инициативные, разумные решения. Иначе говоря, сын большого полководца был готов повторить его жизненный путь и совершить больше славных дел на ратном поприще, что и случилось.Во время Первой Пунической войны Ганнибал доблестно сражался с римлянами в Испании. После той неудачной для Карфагена войны с могущественным Римом он поклялся отцу в вечной ненависти к давним врагам отечества. Данной клятве сын Гамилькара Барки остался верен до последнего дня своей кипучей жизни.