Поначалу Павел старался воплотить в жизнь свою мечту о ведении войн «лишь оборонительных» В тоже время он оставался непримиримым противником французских революционных идей. Дружественные отношения были установлены с Пруссией, Данией, Швецией, что привело в итоге к постепенному формированию антифранцузской коалиции в составе России, Англии, Австрии, Неаполитанского королевства. Павел не сразу понял, что союзники стремятся лишь воспользоваться его в решении своих проблем. Победами над Францией в итоге сумели воспользоваться лишь союзники России. Это вызвало разрыв Павла с Англией и Австрией.. Возмущение Павла позицией Англии было настолько велико, что он пошел на постепенной сближение с Францией.
Князівство проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, половці, з середини ХІІІ століття — Золота Орда, Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом, Тевтонським Орденом. Галицько-Волинське князівство занепало через агресивні зазіхання сусідів, відсутність міцної централізованої княжої влади, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
