Гетьманщина проіснувала 115 років, відіграла важливу роль в історії і державотворчих змаганнях українського народу.
• Створення власної державності захистило український народ від асиміляції, соціального визиску і національно-релігійних утисків із боку польської влади.
• Створення Гетьманщини стало складовою загальноєвропейських процесів творення національних держав, які розгорнулися в Нові часи.
• Переважну частину свого існування Гетьманщина перебувала під контролем царської влади, яка постійно втручалася в її внутрішні справи і зовнішньополітичні зв’язки. Проте управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалася самими українцями, яким належали ключові позиції в судочинстві, фінансах та армії.
• Гетьманщина забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, створила можливості для розвитку його мови і культури.
• Історична спадщина Української козацької держави надихала майбутні покоління борців за визволення України. Із нащадків козацької старшини вийшло багато українських діячів, що розгорнули національно-визвольну боротьбу в наступні роки, поєднуючи історичні традиції з новими західноєвропейськими ідеями.
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання.
Гетьманська держава проіснувала півтора століття. Цього було досить, щоб вона не щезла зі шпальт історії, з пам'яті народної. Цього було досить для виникнення ментальності народу, який має свою державу. За цей час виникла своя національна політична еліта. Згуртованість народу навколо своїх керівників гідна поваги і сьогодні.
1) в подтверждение:
−расширение и упрочение феодальной собственности на землю послужило основой юридического оформления крепостного права, что противоречило направлению социально- экономического развития Западной Европы в XVII в.;
−использование крепостного труда в мануфактурном производстве, что противоречило направлению экономического развития стран Запада в этот период;
−в отличие от Западной Европы, в России отсутствовала буржуазия; торговлей занималось купечество;
−сохранение военной роли полурегулярных стрелецких полков и поместного (дворянского) войска в то время, когда на Западе создавались регулярные армии;
−европеизация в культуре и быту затронула только часть высшего слоя российского общества; −оставалось господствующим религиозное мировоззрение;
2) в опровержение:
−государство использовало опыт иностранных специалистов, в Москве для них построена новая Немецкая слобода;
−реорганизация и совершенствование вооружённых сил (создание полков «иноземного строя», изменения в порядке комплектования и набора в полки, распределение военных корпусов по округам);
−изготовление оружия с учётом западноевропейского опыта;
−появляются первое высшее учебное заведение — Славяно-греко-латинская академия, первая рукописная газета; создаётся первый театр; всё больше представителей верхних слоёв общества владеет иностранными языками (польским, латинским), носит европейскую одежду; знать всё чаще берёт на службу европейских врачей и учителей.