Походив з дрібної української шляхти. Подільський, згодом Вінницький полковник. Проявив себе як мужній, винахідливий, гарячий, запальний козак, Залишився жити на Правобережній Україні. Пізніше рішуче виступав проти політики гетьманів І.Виговського і Ю.Хмельницького, критикував короля Яна Казимира. У 1662 році був заарештований за наказом короля, сидів у в’язниці. Повинен був очолити похід реєстровців проти Росії, але відмовився. Страчений поляками у 1664 році.
Мартин Небаба
З міщанського роду, кошовий отаман, згодом чернігівський полковник. Вперше проявив себе як герой у битві під Пилявцями, згодом під Збаражем і Зборовим. Брав участь у визволенні від поляків білоруських земель. З 1649 року – наказний гетьман лівобережних полків. У 1651 році керував обороною Чернігово-Сіверщини від нападу військ литовського князя Януша Радзивілла. Загинув у 1651 році бою з переважаючими силами ворога під Ріпками поблизу Лоєва (тепер Білорусь).
Іван Золотаренко
Син міщанина, полковник ніжинський і корсунський, один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького. Його сестра Анна – третя дружина Хмельницького. Хоробро бився під Берестечком у 1651 році. Неодноразово очолював посольства в Москву під час війни. У 1654 році став наказним гетьманом, визволяв землі Білорусії від поляків. Разом з російськими військами брав Смоленськ, Мінськ, Вільно, Гомель. Великий ненависник поляків, «вони дрижали від одного його імені», писав історик В.Ключевський. Його героїзм і майстерність високо цінував цар. Загинув в бою у 1655 році. Його брат В.Золотаренко – ніжинський полковник.
Данило Нечай
Герой багатьох народних пісень, походив з шляхетської родини. Брав участь у народних повстаннях. Брацлавський полковник. Мав гордий, незалежний характерХоробро воював проти поляків під Пилявцями, Замостям, Зборовим . Особливо відзначився в боях під Красним, проти Маріана Калиновського. Під час бою мав декілька поранень, проявив виняткову хоробрість, за що заслужив повагу навіть серед поляків. Помер від ран у 1651 році.
Михайло-Станіслав Кричевський
Київський полковник з української покатоличеної родини. Був реєстровим козаком, хоробро бився з татарами, турками. Сприяв визволенню Хмельницького з тюрми, поручився за нього. В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, прийнявши православне віросповідання та ім ́я Михайло (доти він був Станіславом). Командував 30-тисячним козацьким військом, якому гетьман доручив відбити польський похід 1649 року на Україну. Загинув у битві під Лоєвом у 1649 році.
Станіслав Морозенко
З галицького польсько-українського роду Морозовицьких. Здобув блискучу освіту(Падуанський університет). Полковник реєстрового козацького війська. У 1648 році підтримав Б. Хмельницького, корсунський полковник. Організатор повстання та боїв на Поділлі, брав участь в битві під Пилявцями. З 1649 року очолював козацьку кінноту. Хоробро воював в битві під Збаражем 1649 року, де загинув у бою. Герой історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче», в якій відображено його подвиги в боротьбі проти татар, мужність і героїчну смерть.
Остап Гоголь
Остап(Євстафій) Гоголь – один з предків письменника Миколи Гоголя. Народився на Поділлі в селі Гоголі в українській шляхетській родині. Напередодні 1648 року Остап Гоголь був ротмістром «панцерних» козаків в польському війську під командуванням С.Калиновського, яке дислокувалось в Умані. Однак із початком бойових дій Гоголь разом з підлеглим відділом важкої кавалерії перейшов на бік українських козаків.Брав участь у битві під Батогом, згодом – у визволенні Поділля, де організував селянське повстання(став подільським полковником). О.Гоголь спочатку підтримував ідею союзу з Росією, але згодом став ініціатором автономії Гетьманщини в складі Речі Посполитої, підтримав І.Виговського. Пізніше жив на Правобережжі, отримав від короля м.Вільховець за хоробрі дії проти турок, а після падіння гетьмана Дорошенка деякий час був наказним гетьманом. Помер 1679 року.
Максим Кривоніс.
Черкаський полковник, «гроза ляхів, татар і турок», герой Визвольної війни, оспіваний в народних піснях. Помер 1648 року від чуми під час облоги Замостя (версія: загинув в бою).
Іван Богун.
ответ: причины Противоречия между Швецией и государствами Северной Европы из-за контроля над Балтийским морем и его побережьем
итоги Победа антишведской коалиции:
Изменения Россия возвращает выход к Балтийскому морю и провозглашается империей;
Швеция теряет свои владения в Ингрии, Ливонии, Эстляндии, Приладожье, большей части Померании и навсегда утрачивает статус великой державы
ход ервоначально войну Швеции объявил «Северный союз», созданный в 1699 году по инициативе курфюрста Саксонии и короля польского Августа II. При этом Речь Посполитая войну Швеции не объявила. В «Северный союз» вошли также Датско-норвежское королевство, возглавляемое королём Кристианом V, и Российское царство, возглавляемое царём всея Руси Петром I[11][12].
В 1700 году после ряда быстрых побед войск Шведского королевства «Северный союз» распался. Дания вышла из войны в 1700 году, а Саксония — в 1706 году. После этого, вплоть до 1709 года, когда «Северный союз» был восстановлен, Российское царство воевало со шведами в основном самостоятельно.
На разных этапах в войне также принимали участие: на стороне России — курфюршество Ганновер, Голландия, Пруссия; на стороне Швеции — Англия (с 1707 года — Великобритания), Османская империя, Гольштейн. Украинское казачество разделилось и частично поддерживало шведов и турок, но большая часть запорожских казаков поддерживала русские войска. На стороне шведов и турок выступило Войско Запорожское Низовое, переселившееся во время этой войны в турецкие владения