велике переселення народів — у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину римської імперії (imperium romanum) в 375 році.
міграція народів в ii—v століттях.починаючи з нижнього дунаю і території сьогоднішньої західної україни, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку західної і південної європи. безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель римської імперії.
в широкому сенсі — велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. наслідком великого переселення племен стало й виникнення на теренах європи нових народів і нових держав.
Это был император Юстиниан I.
Наибольшего могущества Византия достигла в правление императора Юстиниана I (527 — 565), при котором были завоеваны некоторые территории Западной Римской империи, захваченные так называемыми варварами. Была завоевана Северная Африка (Вандальское королевство), Италия (Остготское королевство) и южная часть Испании, входившая в состав Вестготского королевства. Власть Византии была распространена на Крым и частично на Закавказье. На Балканском полуострове Юстиниан построил ряд укреплений для отражения натиска со стороны северных соседей — славян. Таким образом, Юстиниану удалось восстановить большую часть территории Римской империи.