1) По началу Владимир Мономах был гневным, своенравным человеком,вёл безпорядочную личную жизнь. Но после Великого Крещения Руси, во Владимире будто все переменилось. Князь стал примерным семьянином, мягким и добродушным. Он велел нищим. Вот такие изменения качеств характера, преподнесли обстоятельства
2) Владимира Мономаха народ любил и уважал, потому что он первый, кто узаконил права самых бедных и не давал их в обиду. Уважали его также и бояре, и дружинники, и духовенство, и купечество, поскольку он умел понять их нужды, уберечь и защитить их интересы. Владимир обеспечил защиту Руси от половцев, поднял авторитет государства на международном уровне, укрепил княжескую власть, обеспечил порядок и согласие между удельными князьями. При правлении Владимира Мономаха Русь стала крупным государственным и культурным центром.
3) Свод законов Ярослава Мудрого в основном защищал состоятельных людей, а «Устав Владимира Мономаха» же, напротив уже больше уделял внимание бедным, должникам.
4) Я считаю, что несмотря на отрицательные черты, на которые указывают историки, Владимир Мономах был незаурядной личностью. Об историческом следе, оставленном правителем, судят прежде всего по его делам во благо государства, а в этом отношении Владимир проявил себя мудрым и дальновидным политиком, справедливым, хотя и жестким правителем
Объяснение:
Реформи Петра I
Реформи Петра I — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у Московському царствіПетра I.
Петро I «Великий».
Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
Особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням Північної війни. Реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильницькими методами і, часто, не призводили до бажаного результату. Окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя.
У другому періоді реформи були більш планомірними.
Низка істориків: Василь Ключевський, Михайло Покровський, Микола Рожков та інші, — вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж XVII століття [1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б. Морозовим, М. Романовим та Матвєєвим — найближчими радниками царя Олексія I. Двома десятиліттями по тому, у правління царівни Софії, видатний державний вельможа (і фаворит Софії) князь Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими [2]. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон [3].
Князь – Дмитрий Донской (московский князь в 1359-1389 гг.)
"Задонщина" и "Сказание и Мамаевом побоище" описывают Куликовскую битву, в которой русское войско возглавлял Дмитрий Донской :)