Объяснение:
Диктату́ра (лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада у державі або певному регіоні однієї чи кількох осіб, класу, соціальних груп, які у своїх діях спираються на безпосереднє застосування апарату насильства (армії, поліції, карних установ), а також відповідний політичний режим.
Диктату́ра — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що на відміну від демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.
Термін, що характеризує систему влади одного правителя або вузької і замкненої групи осіб (хунта), без конституції, або з номінальною конституцією.
Диктатура з погляду політології — форма здійснення влади, при якій влада, незалежно від форми та ставлення до влади, здійснює своє правління прямим, директивним, шляхом. Незалежність цієї форми здійснення влади від форми влади і форми ставлення до влади яскраво показує приклад політичної системи, що виникла внаслідок Великої французької революції — форма влади — республіка, форма ставлення до влади — демократія, форма здійснення влади — диктатура.
Ефективність і оптимальність цієї форми здійснення влади залежить від багатьох факторів, зокрема від об'єктивної ситуації, сприйняття суспільством необхідності саме цієї форми здійснення влади, форми ставлення суспільства і влади, форми ідеологічного обґрунтування влади.
Тепер диктатурою, зазвичай, називають режим влади однієї особи або групи осіб, не обмежений нормами законодавства, не стримуваний будь-якими громадськими чи політичними інститутами. Попри те, що нерідко в умовах диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, їхній реальний вплив на політику зводиться до мінімуму. Зазвичай, функціонування диктаторського режиму супроводжується репресивними заходами проти політичних опонентів і жорстким обмеженням прав і свобод громадян.
Зміст
1 Давньогрецькі держави
2 Стародавній Рим
3 Середньовіччя
4 ХІХ століття
5 Новітній час
5.1 У Європі
5.2 В Азії, Африці, Латинській Америці
5.3 Диктаторські режими лівого спрямування
6 Характерні риси
7 Апологія диктатури
8 Див. також
9 Джерела
Давньогрецькі держави
Диктатура була частим явищем у Стародавній Греції та її колоніях.
.
форум-советская и российская поп-рок-группа, основанная Александром Морозовым весной 1983 года. Считается первым синтипоп-коллективом в СССР или массовое собрание
Ма́рсово по́ле — площадь в центре Санкт-Петербурга
Магистрат — сословный орган городского управления
Ко́нсул — высшая выборная магистратура в Древнем Риме эпохи республики. Этимология и значение преобладавшего впоследствии термина consules спорны. В античности его переводили как «заботящиеся» о родине, гражданах, государстве или «опрашивающие» народ и сенат, а в новое время различные историки античности переводили по-разному: Бартольд Нибур — «вместе находящиеся», Теодор Моммзен — «вместе танцующие», Эрнст Херцог — «вместе идущие», Вильгельм Зольтау — «вместе заседающие», то есть товарищи
Пре́тор — государственная должность в Древнем Риме. В ходе исторического развития Древнего Рима содержание и функции этой должности менялись
Наро́дный трибу́н — одно из важнейших и своеобразных римских учреждений. По преданию, должность народного трибуна была учреждена после первой сецессии, то есть после ухода плебеев на Священную гору в 494 году до н. э.: плебсу было позволено выбирать своих магистратов, пользовавшихся неприкосновенностью и правом оказывать притесняемым плебеям поддержку против властей. Неприкосновенность личности и прав трибунов была признана не сразу; плебсу удалось добиться её лишь при революционных средств. Плебеи обязались за себя и за своих потомков наказывать смертью всякого, кто оскорбит их избранников или будет препятствовать их действиям, направленным в защиту плебса, и скрепили это решение общей клятвой, откуда и власть трибунов называлась «Sacrosancta potestas», то есть власть, основанная не на законе, а на религиозном освящении. Убиение виновных в посягательстве против трибунов не считалось преступным, а напротив, обязательным, истекающим из указанной клятвы. Должность народного трибуна просуществовала в течение всего республиканского и императорского периода, за исключением лишь короткого промежутка, когда действовал децемвират. При учреждении последнего трибунат был уничтожен, но после отмены децемвирата вновь восстановлен. Будучи сначала предводителями лишь плебса, организованного в особую общину, с особыми собраниями, трибуны не были ещё магистратами римского народа; но по мере того, как росли права плебса, расширялось и значение трибуна. Первоначально главной задачей трибунов было оказывать, путём интерцессии, поддержку угнетаемым плебеям против патрицианских магистратов. Чтобы интерцессия была действительной, трибуну надо было лично явиться перед магистратом, действие которого он хотел остановить; вмешательство через посредников или письменное было недействительно. Необходимо было, чтобы трибуны являлись доступными для всех, искавших их защиты; они обязаны были, поэтому, постоянно находиться в городе, не имели права удаляться из дома на целый день, а двери их были открыты всегда, даже и ночью. Так как трибунская защита была тем доступнее, чем больше было трибунов, то число их, первоначально равнявшееся двум, затем пяти, скоро было увеличено до десяти
Объяснение:
Відповідь:
Диктатура з погляду політології — форма здійснення влади, при якій влада, незалежно від форми та ставлення до влади, здійснює своє правління прямим, директивним, шляхом. Незалежність цієї форми здійснення влади від форми влади і форми ставлення до влади яскраво показує приклад політичної системи, що виникла внаслідок Великої французької революції — форма влади — республіка, форма ставлення до влади — демократія, форма здійснення влади — диктатура.
Пояснення:
Ефективність і оптимальність цієї форми здійснення влади залежить від багатьох факторів, зокрема від об'єктивної ситуації, сприйняття суспільством необхідності саме цієї форми здійснення влади, форми ставлення суспільства і влади, форми ідеологічного обґрунтування влади.
Тепер диктатурою, зазвичай, називають режим влади однієї особи або групи осіб, не обмежений нормами законодавства, не стримуваний будь-якими громадськими чи політичними інститутами. Попри те, що нерідко в умовах диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, їхній реальний вплив на політику зводиться до мінімуму. Зазвичай, функціонування диктаторського режиму супроводжується репресивними заходами проти політичних опонентів і жорстким обмеженням прав і свобод громадян.