28 червня 1914 року у Сараєво, столиці Боснії, сербський націоналіст Гаврило Принцип вбив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда. Дядько Франца-Фердинанда, імператор Франц-Йосиф, не дуже любив племінника, але для нього це стало справою принципу.
Австро-Угорщина оголосила Сербії ультиматум. Сербія погодилася, але частково. Австро-Угорщину це не задовольнило, і вона оголосила Сербії війну. Росія, як союзник Сербії, розпочала мобілізацію. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії (це вважають початком Першої світової війни). А ще через два дні Франції. Шлях до Франції пролягає через Бельгію, тому Німеччина ввела туди свої війська. Британія, як союзник Бельгії, оголосила війну Німеччині. Австро-Угорщина, як союзник Німеччини, оголосила війну Росії.
Прихильники різних поглядів акцентують увагу на різних причинах початку війни. Одні відзначають, що перед початком конфлікту найбільш хвацькі країни — Британія та Франція насамперед — встигли зробити більшу частину світу своїми колоніями. Новопостала Німецька імперія заявила про необхідність перерозподілу. Сформувалося два протиборчих блоки — Антанта: це Британія, Франція, Росія та союзники, і Троїстий союз, який після певних перетрубацій, трансформувався у Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії з союзниками.
Ще одна важлива причина — це зростання рівня мілітаризму та шовінізму. Війну розглядали не тільки як ефективний засіб вирішення державних справ, але й як заняття благородне та необхідне.
На практиці, військові будні перетворилися на гниття у сирому і брудному окопі, в очікуванні смерті або від граду ворожої артилерії, або від хімічної зброї, або від хвороби. Тисячі солдатів гинули від кулеметів за ділянку землі у кілька кілометрів, що зрештою не мало ніякого сенсу. Перша світова стала війною, що покінчила з уявленням про війну як благородну справу, і змінила наше уявлення про масове насильство.
Перед початком війни її учасники мали свої плани щодо українських земель. Росія прагнула приєднати Галичину, Буковину та Закарпаття. Австро-Угорщина поклала око на Волинь та Поділля. Німецькі правлячі кола спали і мріяли про родючі та багаті на ресурси українські землі, що стали б ідеальною колонією для подальшого освоєння. Поляки мріяли про відновлення своєї держави в «історичних кордонах», куди входило все Правобережжя. Румунія була не проти відтяпати Буковину.
Українців Перша світова війна застала по різні боки фронтів. Українці Австро-Угорщини оголосили, що підтримають свою країну у війні проти царської Росії, майже одразу після початку. 2 серпня 1924 року у Львові було створено Головну українську раду на чолі з Костем Левицьким. Він координував діяльність українців, що підтримували Австро-Угорщину. У травні 1915 року цей орган еволюціонував у Загальну українську раду, на чолі з тим же Костем Левицьким. На відміну від Головної української ради, ЗУР претендувала представляти інтереси уже всіх українців, а не лише підавстрійських.
Одним з принципово важливих кроків Головної української ради стало створення у серпні 1914 року військового формування українських добровольців — Легіону українських січових стрільців (УСС). Записувалися до них, переважно, учасники спортивних товариств «Сокіл», «Січ» та «Пласт».
Легіонери обороняли від наступу росіян Ужоцький перевал восени 1914 року та гору Маківку у Карпатах весною 1915ого. У вересні 1916 року після боїв за гору Лисоню, січові стрільці зазнали настільки значних втрат, що змушені були розформуватися.
У тому ж серпні 1914 року було створено Союз визволення України — організацію українських емігрантів з Російської імперії в Австро-Угорщині. Організатори союзу, Дмитро Донцов та Василь Дорошенко у війні робили ставку на Центральні держави (так ще називають Четверний союз). Пізніше, СВУ взяв участь у створенні та діяльності Загальної української ради, де забезпечив представництво наддніпрянців.
Щодо українських сил у складі Російської імперії, то вони не були такими єдиними як українці Австро-Угорщини. Симон Петлюра висловив особисту позицію «про необхідність виконання громадянського обов'язку» і своєю діяльністю підтримував Російську імперію у війні. Товариство українських поступовців, як головний координуючий орган українських сил, після довгих дискусій, аж у 1916 році прийняло дуже вчасне і потрібне рішення: заявило про свій нейтралітет у війні. Жодна зі сторін не могла забезпечити інтересів українців, отже і підтримувати когось з них сенсу не було.
Тим часом фронт на українських землях уже кілька разів встиг то в одну, то в іншу сторону, подібно до маятника. 1914 рік був більш успішним для Російської імперії. Царські війська зайняли Галичину у результаті успішної Галицької битви.
Я проснулася с восходом солнца. Позавтракав лепешкой, я спешу на поле. Сегодня я буду плугом пахать землю. Влага хорошо пропитала землю, после разлива Нила, и плодородный ил осел, земля готова к пахоте. Устала! Наступил полдень, пора есть. На обед вяленая рыба и сладкие плоды инжира. После, снова пойду в поле продолжать работу. До вечера нужно все закончить, ведь уже пора сеять ячмень. Скоро закат, пора идти домой. Деревьев в Египте мало и я собираю сухую траву для растапливания очага. На ужин будут лепешки и пара луковиц. Мой дом сделан из тросника, обмазанного липой, а крышей служит тросниковая циновка. Дверь не закрываю, красть нечего. На земельном полу лежат циновки, около очага глиняная посуда. Так как в Египте очень жарко, одежды на мне немного. Люблю украшения и амулеты, бусы из раковин и камней.
Утром с первыми лучами солнца крестьянин проснулся в своем небольшом домике, который находился в маленькой деревне, состоящей из 11 дворов. Большая дружная семья крестьянина собралась за грубо сколоченным столом за завтраком: крестьянин с женой, 4 дочери и 6 сыновей.
они сели за деревянные скамейки. На завтрак были зерна, сваренные в котелке, на домашнем очаге. После скорого обеда – на работу. Нужно отдать в срок положенный оброк и отработать барщину. Почти все дети крестьянина уже работали, как взрослые. Только младший сын, которому едва минуло 5 лет, мог только пасти гусей.
Была осень. Жатва была в самом разгаре. Все домочадцы взяли серпы, доставшиеся от деда, и пошли срезать колосья.
Весь день семья трудилась в поле, сделав только один перерыв на обед.
Вечером, усталые, они пришли домой. Бабушка на ужин приготовила кашу, репу и вкусный виноградный напиток. После ужина жена крестьянина пошла кормить свиней и доить корову.
Дочери сели прясть, сыновья с отцом стали делать бочки для воды. После захода солнца все легли спать. Мать с отцом на широкую деревянную кровать, дети на скамьи у стен, которые покрыли набитыми сеном тюфяками. Завтра утром всем снова рано вставать, снова много и усердно трудиться... Ведь крестьяне всегда уважали свой труд и высоко ценили трудолюбие.
28 червня 1914 року у Сараєво, столиці Боснії, сербський націоналіст Гаврило Принцип вбив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда. Дядько Франца-Фердинанда, імператор Франц-Йосиф, не дуже любив племінника, але для нього це стало справою принципу.
Австро-Угорщина оголосила Сербії ультиматум. Сербія погодилася, але частково. Австро-Угорщину це не задовольнило, і вона оголосила Сербії війну. Росія, як союзник Сербії, розпочала мобілізацію. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії (це вважають початком Першої світової війни). А ще через два дні Франції. Шлях до Франції пролягає через Бельгію, тому Німеччина ввела туди свої війська. Британія, як союзник Бельгії, оголосила війну Німеччині. Австро-Угорщина, як союзник Німеччини, оголосила війну Росії.
Прихильники різних поглядів акцентують увагу на різних причинах початку війни. Одні відзначають, що перед початком конфлікту найбільш хвацькі країни — Британія та Франція насамперед — встигли зробити більшу частину світу своїми колоніями. Новопостала Німецька імперія заявила про необхідність перерозподілу. Сформувалося два протиборчих блоки — Антанта: це Британія, Франція, Росія та союзники, і Троїстий союз, який після певних перетрубацій, трансформувався у Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії з союзниками.
Ще одна важлива причина — це зростання рівня мілітаризму та шовінізму. Війну розглядали не тільки як ефективний засіб вирішення державних справ, але й як заняття благородне та необхідне.
На практиці, військові будні перетворилися на гниття у сирому і брудному окопі, в очікуванні смерті або від граду ворожої артилерії, або від хімічної зброї, або від хвороби. Тисячі солдатів гинули від кулеметів за ділянку землі у кілька кілометрів, що зрештою не мало ніякого сенсу. Перша світова стала війною, що покінчила з уявленням про війну як благородну справу, і змінила наше уявлення про масове насильство.
Перед початком війни її учасники мали свої плани щодо українських земель. Росія прагнула приєднати Галичину, Буковину та Закарпаття. Австро-Угорщина поклала око на Волинь та Поділля. Німецькі правлячі кола спали і мріяли про родючі та багаті на ресурси українські землі, що стали б ідеальною колонією для подальшого освоєння. Поляки мріяли про відновлення своєї держави в «історичних кордонах», куди входило все Правобережжя. Румунія була не проти відтяпати Буковину.
Українців Перша світова війна застала по різні боки фронтів. Українці Австро-Угорщини оголосили, що підтримають свою країну у війні проти царської Росії, майже одразу після початку. 2 серпня 1924 року у Львові було створено Головну українську раду на чолі з Костем Левицьким. Він координував діяльність українців, що підтримували Австро-Угорщину. У травні 1915 року цей орган еволюціонував у Загальну українську раду, на чолі з тим же Костем Левицьким. На відміну від Головної української ради, ЗУР претендувала представляти інтереси уже всіх українців, а не лише підавстрійських.
Одним з принципово важливих кроків Головної української ради стало створення у серпні 1914 року військового формування українських добровольців — Легіону українських січових стрільців (УСС). Записувалися до них, переважно, учасники спортивних товариств «Сокіл», «Січ» та «Пласт».
Легіонери обороняли від наступу росіян Ужоцький перевал восени 1914 року та гору Маківку у Карпатах весною 1915ого. У вересні 1916 року після боїв за гору Лисоню, січові стрільці зазнали настільки значних втрат, що змушені були розформуватися.
У тому ж серпні 1914 року було створено Союз визволення України — організацію українських емігрантів з Російської імперії в Австро-Угорщині. Організатори союзу, Дмитро Донцов та Василь Дорошенко у війні робили ставку на Центральні держави (так ще називають Четверний союз). Пізніше, СВУ взяв участь у створенні та діяльності Загальної української ради, де забезпечив представництво наддніпрянців.
Щодо українських сил у складі Російської імперії, то вони не були такими єдиними як українці Австро-Угорщини. Симон Петлюра висловив особисту позицію «про необхідність виконання громадянського обов'язку» і своєю діяльністю підтримував Російську імперію у війні. Товариство українських поступовців, як головний координуючий орган українських сил, після довгих дискусій, аж у 1916 році прийняло дуже вчасне і потрібне рішення: заявило про свій нейтралітет у війні. Жодна зі сторін не могла забезпечити інтересів українців, отже і підтримувати когось з них сенсу не було.
Тим часом фронт на українських землях уже кілька разів встиг то в одну, то в іншу сторону, подібно до маятника. 1914 рік був більш успішним для Російської імперії. Царські війська зайняли Галичину у результаті успішної Галицької битви.