Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Головацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»
ООН играет особую роль в поддержании стабильности в мире, ибо эта организация была создана для этой цели. Изначально в ООН входили только 51 страна, но со временем туда вошли бывшие враги со Второй Мировой, такие как Германия и Япония. Эта организация рассматривается как единственный универсальный ключ к избавлению мира от войны.
ООН предусматривает регулирование всех конфликтов без применения насилия и оружия. В ООН входят много отраслей, которые продолжают дело этой организации. К 90-ым годам, когда распался СССР, в ООН вошли все получившиеся при распаде страны, и общее число членов ООН достигло 190.
В ООН входит еще организация по борьбе со СПИД и ВИЧ, Организация по противостоянию наркотикам и многие другие.
В целом можно сделать вывод, что ЮНЕСКО, ООН и связанные с ними международные организации работали для смягчения конфликтов, остановки существующих и предотвращения новых. Для этого они применяли различные миротворческие тактики, которые проводились на деньги членов, которые вкладывали финансы в общие цели. Превентивные тактики были разными, и чаще всего включали дипломатию, миротворческие операции и спасательные гуманитарные акции. Это помогло смягчить эффект от распада СССР.
Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Головацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»