Відділ археології ранніх слов’ян був створений 1974 р. за ініціативою доктора історичних наук, а згодом член–кореспондента НАН України, професора В. Д. Барана. Від 2002 р. відділ очолював доктор історичних наук, професор Д. Н. Козак. З 2011 по 2019 рр. відділ носив назву «Відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень»». З 2019 р. відділ має назву «Відділ археології ранніх слов’ян». Завідувач відділу — кандидат історичних наук О. В. Петраускас.
Пріоритетним напрямом роботи відділу є дослідження етногенезу та ранньої історії слов’ян, що передбачає розробку таких проблем як формування етнокультурної слов’янської спільності, періодизація ранньослов’янської історії, взаємостосунки слов’янського населення та сусідніх етнічних груп і держав, визначення шляхів розселення слов’ян і їх місця в історії ранньосередньовічної Європи, процеси формування слов’янських народів і передумов виникнення Давньоруської держави, дослідження господарства й соціальної структури слов’янського суспільства, його матеріальної та духовної культури.
Ще до організації спеціального відділу археологія ранніх слов’ян в Україні мала значні здобутки. Пам’ятки цього часу досліджували співробітники Української академії наук від перших років її організації. Зокрема, в 1919–1920 рр. М. О. Макаренко здійснив дослідження слов’янських городищ переддержавного часу поблизу м. Ромни (Монастирище, Ведмеже). У 1924 р. вчений продовжив дослідження на городищі Монастирище, виділив роменську культуру та пов’язав її з літописними сіверянами. 1926 р. М. О. Макаренко досліджував Гурбинецький могильник черняхівської культури, а П. І. Смолічев — Масловський, які надалі (1928–1929) продовжив С. С. Гамченко. У 1929 р. В. Є. Козловська провадила розкопки поселення та могильника черняхівської культури поблизу с. Дідівщина на Київщині.
1.Вступление США в 1917 году в Первую мировую войну на стороне Антанты и провозглашение Т. В. Вильсоном послевоенной программы достижения мирового лидерства США (смотрите «Четырнадцать пунктов Вильсона») знаменовали дальнейший отход от политики изоляционизма.
2.основной причиной разногласий между СССР и союзниками был многократный перенос сроков открытия Второго фронта в Европе, что вызывало справедливое негодование Сталина, то, начиная с 1944 года, союзники были поставлены Сталиным перед очевидным фактом - советизацией освобождённых стран Восточной Европы.
3. не знаю
4. не знаю
Если в 1942-1943 г. основной причиной разногласий между СССР и союзниками был многократный перенос сроков открытия Второго фронта в Европе, что вызывало справедливое негодование Сталина, то, начиная с 1944 года, союзники были поставлены Сталиным перед очевидным фактом - советизацией освобождённых стран Восточной Европы.
Пришёл черёд негодовать Уинстону Черчиллю, поскольку установление коммунистических режимов противоречило ранее подписанным договорённостям.
В первой половине 1945 года эти противоречия уже балансировали на грани конфликта и лишь позиция США, в тот момент считавших необходимым участие СССР в разгроме Японии, не позволила коалиции развалиться, о чём с упованием мечтал Гитлер.
Угли непогашенного конфликта продолжали тлеть, что, в итоге, вылилось в "холодную войну ".
Объяснение:
helo what are you doing ?)))