сейчас многое изменилось в отношениях соединенных штатов и стран латинской америки. «левому повороту» почти всех стран региона, сша уже не могут навязать свою волю латиноамериканским государствам. сейчас латинская америка взяла курс на создание многополярного мира, она уже не зависит полностью от сша в плане, её торговыми партнерами становятся страны оппоненты сша - россия, иран, кнр. хотя сша ещё будет оказывать сильное влияние на страны центральной америки.
в странах латинской америки, начиная от мексики и заканчивая патагонией, почти заново формируется независимость. страны ла начали осознавать, что сша не единственный центр силы в регионе. лидеры латиноамериканских стран начали осознавать, что политика сша, по выкачиванию ресурсов из своих «партнеров», должна быть прекращена. и даже социокультурный код стран латинской америки полностью отличается от сша. либеральные ценности сша, с их индивидуализмом и империализмом не как не сочетаются с нынешним взлетом социалистических настроений в большинстве стран латинской америки. к этому можно добавить, что сша никогда не пыталось наладить конструктивный диалог с латиноамериканскими странами, все политические и связи поддерживались по средству монолога, когда американское правительство, может и не напрямую, но диктовало свои условия всем странам региона.
Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось