Наприкінці 1923 р. повстанство як форма боротьби селян з радянською владою було остаточно розгромлено. У вересні 1923 р. на території України була зафіксована діяльність 56 загонів, з яких самі вважали себе політичними тільки 13. У січні 1924 р. їх залишилось 13 і 3. Незважаючи на воєнний розгром повстанського руху, більшовики були змушені прийняти селянські умови примирення: замінити продрозкладку продподатком і легалізувати товарно-грошові відносини.
МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1919–1939)
СРСР
Селянський повстанський рух
Голодомор 1921-1923
Форсована індустріалізація
Суцільна колективізація
Голодомор 1932-1933
Ліквідація УАПЦ
Політичні репресії в УРСР
Великий терор 1937-1938
ПОЛЬЩА
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
РУМУНІЯ
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА (1939–1945)
ВІЙНА ПІСЛЯ ВІЙНИ (1944–1953)
ХРУЩОВСЬКА "ВІДЛИГА" (1953–1964)
БРЕЖНЄВСЬКИЙ "ЗАСТІЙ" (1964–1986)
НА ШЛЯХУ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1986–1991)
ПОВ'ЯЗАНІ ФОТО
Полковник армії УНР Федір Артеменко-«Орлик» Група співробітників ОДПУм. Гайворон, УСРР (тепер Кіровоградська область, Україна) Добровольчий загін одеських комсомольцівУРСР Члени Харківського повстанкомум. Харків, УСРР (тепер Україна) Більшовицькі війська в УкраїніУСРР (тепер Україна) Повстанці з Холодного Яру Київські чекістим. Київ, УСРР (тепер Україна) Генерал-хорунжий армії УНР Андрій Гулий-ГуленкоУРСР
ПОВ'ЯЗАНІ ДОКУМЕНТИ
Постанова відділу управління Остерського повітвиконкому про протидію бандитським і куркульським виступам Телеграма про підготовку повстання отаманами Завзятим і Підковою у Ржищівському районі Київської губернії Телеграма про вирок надзвичайної сесії Київського губернського революційного трибуналу Схема повстанських петлюрівських організацій, створена Катеринославським губернським ЧК Часопис «Український повстанець» – орган Інформаційного Бюро при штабі повстанців Чернігівщини Розпорядження начальника штабу Наддністрянської повстанської бригади отамана Гуляй-Біди про підготовку військ Повідомлення спеціального відділу ВЧК 60-ї дивізії РСЧА про розстріл членів підпільної петлюрівської організації
Искусство Древнего Египта — живопись, скульптура, архитектура и другие виды искусства, которые зародились в Нильской долине около 5000 лет до нашей эры и просуществовали до 300 года нашей эры.Древнеегипетская архитектура отличается условностью, однообразием[1] и на протяжении многовековой истории отличается консерватизмом[2]. Небогатое разнообразие строительных материалов ограничивало методы работы мастеров и предопределяло архитектурные формы (пирамида, пилон и колонна).
Из-за недостатка дерева в связи с природными особенностями основными строительными материалами были камень (преимущественно известняк, песчаник, гранит) и кирпич-сырец[3]. Расположенные вдали от разливов Нила и сельских поселений (где нередко кирпичи-сырец использовали в качестве удобрений) строения и гробницы сохранились до наших дней благодаря сухому, жаркому климату[4][5].
Древние архитекторы с математической точностью подходили к планированию строительных работ. Строители использовали пандусы для возведения высоких строений, а затем художники и резчики по камню начинали украшение сверху вниз, постепенно убирая пандусы. Экстерьеры часто ярко расписывались сценами религиозных и государственных мотивов[6].
Немаловажную роль в развитии архитектуры большинства стран играет разветвлённая сеть дорожного сообщения. В Древнем Египте основным и главным путём оставался Нил.
Изолированность египетской цивилизации привела к тому, что в древнем государстве отсутствовала конкуренция, которая оказала бы благотворное влияние на её развитие, как, например, в Европе.