Данило I Романович (1201—1264) — князь Галицько-Волинський і Великий князь Київський (1240), король Русі (1253). Син князя Романа II Мстиславича з династії Рюриковичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.
Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.
1223 — разом з іншими руськими князями брав участь у битві на р. Калка проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви.
Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського і київського князів не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.
Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму.
Объяснение:
Василий Иванович Чапаев краткая биография для детей
Василий Иванович Чапаев родился в небольшой деревне Казанской губернии под названием Будайка 9 (28) января 1887 года. По происхождению был крестьянином. Еще ребенком вместе с семьей переехал в село Балаково Николаевского уезда Самарской губернии.
Василий Чапаев Первую Мировую войну. Был призван в 1914 году, поначалу находился в запасе, но через год был переброшен на передовую. В.Чапаев проявил себя как отважный и бесстрашный солдат. В течение первого года службы на передовой его отметили тремя георгиевскими крестами разной степени, и повысили в звании до младшего, а следом до старшего унтер-офицера. За войну неоднократно был приставлен к награде, серьезно переболел, был ранен. После тяжелого ранения и госпиталя, вернулся в Самарскую губернию, в Николаевск в 138 полк запаса.
В результате долгих и напряженных военных столкновений с белыми казаками и чехословацким корпусом, Чапаев кратко говоря решается на рискованный марш бросок в ночь, и, пройдя 70 км без единого привала, освобождает Николаевск. Этот эпизод можно назвать решающим в его судьбе. Чапаевцы пробив белогвардейскую армию, вливаются в ряды красноармейцев. Из личного состава этих отрядов формируют 25-ую дивизию, во главе командования ставят непосредственно Чапаева. Командуя 25-ой дивизией, а затем и вновь сформированной 22-ой дивизией Василий Иванович Чапаев сыграл важнейшую роль в победе красных революционных сил на Восточном направлении против армии Колчака. Особенно интересен в этой связи Сломихинский бой, который был в красках описан в повести Фурманова «Чапаев».
Василий Иванович Чапаев – если говорить кратко, то это человек сильный и морально и физически, знающий военное дело изнутри к стратегическому планированию и решительным действиям. Он как человек своего времени был искренне предан революционной борьбе, настроен на победу и сохранял присутствие духа в любой ситуации. Благодаря его управленческому и военно-стратегическому таланту 22-ая и 25-ая дивизии успешно отстаивали уральский фронт и не раз выходили победителями из, казалось бы, безвыходных ситуаций. Но ночью 5 сентября 1919 года его штаб окружили белогвардейцы, и после длительного и жестокого сражения Чапаев бросился в реку Урал, где и утонул. 25-ая дивизия, которую длительное время возглавлял Василий Иванович, была названа в его честь. Его имя навсегда осталось в истории Советского Союза и, конечно, России.