Лев I Дани́лович (бл.1228 — бл.1301) — князь перемишльський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301), претендував на литовську (1269) та польську (1289) спадщину, здобув володіння на Закарпатті та Люблінську землю. Другий син короля Данила Романовича і Анни Мстиславівни. У західноєвропейських джерелах називається Королем Русі, хоча в руських джерела ніколи так не титулувався.
У 1240 році разом з батьком був в Угорському королівстві, де Данило шукав союзників проти монголо-татар.
Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. 1244 року був у війську Данила, яке зазнало невдачі у битві проти претендента на галицький престол князя Ростислава Михайловича на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.
Взяв участь у битві під Ярославом 1245 року, у якій війська Данила Галицького розбили Ростислава Михайловича.
У 1247 році (за іншими даними, в 1251—1252) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою Бели IV Констанцією. Можливо, на знак цієї події було засновано місто Львів, назване іменем Лева Даниловича.
1249 року брав участь у поході на Слонім в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя Товтивіла.
У 1252—1254 роках разом з батьком воював з монголо-татарським баскаком Куремсою. В цей ж час, 1252 року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата Романа в ході війни за австрійську спадщину Бабенбергів.
Зимою 1253—1254 року очолив похід у ятвязьку землю проти князя Стекинта. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекидує військо до Бакоти і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.
Наступної зими здійснив каральний похід у Болохівську землю, князі якої як ординські данники підтримали Куремсу (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.
У кінці 1255 року вирушив до Новогрудка на до братові Роману, який претендував на литовський престол, після чого розбив ятвягів.
Після смерті короля Данила у 1264 р. в додачу до Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке.
У 1267 році великий князь литовський Войшелк передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в монахи у одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те що останній зробив своїм наступником Шварна а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилились у спустошливі війни.
Проте 1269 року помер Шварно Данилович і Лев успадкував Холм і Дорогичин, та передав останні своєму сину Юрію. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві в якій Шварно був великим князем був. 1270 року помер Василько Романович, який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з Романовичів де-факто став верховним князем Галицько-Волинського князівства.
Объяснение:
У середині XIX ст., коли в Європі й США завершувалося формування індустріального суспільства, Росія залишалася феодальною країною. Кріпосне право приносило збитки, конфлікт між селянами та владою досяг піку напруження й загрожував повстанням. Щоб уникнути революції, потрібно було змінити уклад життя в імперії. Східна (Кримська) війна суттєво підірвала довіру народу до імператора й держави. Аби врятувати монархію й зміцнити міжнародний престиж Росії, цар Олександр II (вступив на трон у 1855 р.) зважився на реформи, які були проведені в 60-70-х роках XIX ст. й отримали гучну назву «великих».
Таблица нужна?
Реформа политической системы в 1985-1991гг.
1.Политика гласности:
-Ослабление цензуры,широкая информация граждан с СМИ о положении дел во всех сферах жизни общества -Раскрепощение творческих союзов -Активизация религии -1987-комиссия по дополнительному изучению материалов,связанных с репрессиями 30-х-50-х гг. - Выход не опубликованных прежде произведений(Гранин «Зубр») - Стали издаваться независимые газеты,журанлы,передачи.
2. Демократизация КПСС - Кадровые перестановки:массовая замена и омоложение кадров на всех уровнях - Формирование внутри КПСС фракций,разной идейной направленности - Июль 1990 – 23 съезд Конституции СССР о руководящей роли партии - Формирование политических партий,многопартийность
3. Реформирование советской системы (19 партконференция- 1988г.)-курс на демократизацию,гласность и плюрализм.Цель создания в СССР гражданского (правового) общества. - Учрежден новый законодательный орган власти –съезд народных депутатов - Альтернативные выборы - 1990 г. – введение поста президента СССР(первый и последний –ГОРБАЧЕВ) - создание Верховного Совета и республик как постоянно действующий парламент
Экономические реформы:
Ключевым в стратегии реформ М.С. Горбачева являлось ускорение темпов экономического роста, научно-технического прогресса, увеличение производства средств производства, развитие социальной сферы. Приоритетной задачей экономических преобразований было признано ускоренное развитие машиностроения как основы перевооружения всего народного хозяйства. При этом упор делался на укрепление производственной и исполнительской дисциплины (меры по борьбе с пьянством и алкоголизмом); контроль над качеством продукции (закон о госприемке).
Проект реформы предусматривал:
— расширение самостоятельности предприятий на принципах хозрасчета и самофинансирования;
— постепенное возрождение частного сектора экономики, прежде всего путем развития кооперативного движения;
— отказ от монополии внешней торговли;
— глубокую интеграцию в мировой рынок;
— сокращение числа отраслевых министерств и ведомств, между которыми предполагалось установить партнерские отношения;
— признание равенства на селе пяти основных форм хозяйствования (колхозы, совхозы, агрокомбинаты, кооперативы, фермерские хозяйства).
В 1988 году были приняты Закон о кооперации и Закон об индивидуальной трудовой деятельности.
1987 году был принят Закон о государственном предприятии. Предприятия переводились на самоокупаемость и хозрасчет.
Курс на переход к рыночной экономике в 1990г. – программа «500 дней»(Шаталин и Явлинский)