22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. Німецький план "Барбаросса" був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях.
• радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до війни; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР називалася провокаційною);
• серйозних прорахунків припустилися Й. Сталін і Генеральний штаб у визначенні напряму головного удару ворога. Радянське командування помилково головним вважало наступ на Україну, тоді як, згідно з планом "Барбаросса", головний удар мала наносити група армій "Центр";
• значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків;
• невдале розміщення радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (52-ї, 57-ї і 62-ї дивізій) призвело до того, що з'єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами;
• радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв, оскільки передбачалося вести війну "малою кров'ю і на території ворога". Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога;
• оборонні споруди на новому кордоні не були завершені до початку бойових дій. До того ж, вони були невдало розташовані ("лінія Молотова"). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні;
• масові репресії в армії 1937–1938 pp. та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної армії. Було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду;
• війська не були вчасно приведені до бойової готовності (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво отримувало попередження про можливий напад;
Внутренняя политика. Восшествие на престол Александра I. XIX век для России фактически начался в ночь с 11 на 12 марта 1801 года, когда в результате заговора был убит император Павел I. Среди заговорщиков были – генерал-губернатор Петербурга граф П. А. Палин, генерал Л. Л. Бениксен, фаворит Екатерины II князь П. А. Зубов, гвардейские офицеры. Эра либерализма. В 1801 году при императоре сложился Негласный комитет, в который вошли его молодые друзья-аристократы — гр. П. А. Строганов, гр. В. П. Кочубей, Н. Н. Новосильцев, кн. А. А. Чарторыйский. В 1803 г. был издан указ о вольных хлебопашцах, согласно которому помещики получали право освобождать крестьян с землей за выкуп. В 1804-1805 гг. быланачата крестьянская реформа в прибалтийских землях. В 1803 г. было утверждено новое положение об устройстве учебных заведений. Вводилась преемственность между школами различных ступеней — приходскими, уездными училищами, гимназиями, университетами. В дополнение к Московскому университету было основано еще пять Дерптский, Виленский, Харьковский, Казанский, Петербургский. По уставу 1804 г. университеты получили значительную автономию: право выбирать ректора и профессоров, самостоятельно решать свои дела. В 1804 г. был издан также достаточно либеральный по характеру цензурный устав. Правление Александра I характеризовалось самой широкой веротерпимостью. В1810 г. был учрежден высший законосовещательный орган при императоре — Государственный совет. Он централизовал законодательное дело, обеспечил единообразие юридических норм. Созданная при Александре I система государственных органов с небольшими изменениями просуществовала до 1917 г. В 1815 году Царству Польскому, вошедшему в состав Российской империи после разгрома Наполеона, была дарована конституция. Согласно ей, законодательной властью обладал парламент (сейм) , а исполнительной — император, представленный в Польше наместником. По указанию царя разрабатывались и проекты отмены крепостного права. Однако на деле в жизнь была проведена мера противоположного характера. В 1816 г. Александр, желая уменьшить затраты на содержание армии, начал введение военных поселений. Военные поселяне должны были заниматься одновременно и земледелием, и военной службой.
)В Средневековье церковь являлась первооосновой всего общества, определяла все стороны жизни вплоть до мелочей, предписывала поведение, вдохновляла культуру, поднимала на борьбу, была надеждой и опорой в дни тяжелых испытаний: эпидемий, нашествия завоевателей, организовывала крестовые походы и совершать великие географические открытия. В тоже время преследовались инакомыслящие (диссиденты), великие ученые -чье учение отличалось от церковных догм, иноверцы-последователи других религий и верований. Отлучение от церкви и было инструментом борьбы с неугодными, в том числе даже и царствующими особами. Так как без благословения церковью ни один акт не имел юридической силы (церковь от государства не была отделена), то и отлучение от церкви означало практически поражение в правах. Примерно как исключение из КПСС коммуниста в СССР. 2) Церковная десятина – особый налог на содержание духовенства и храмов. Плата за прикосновение к «святым мощам» - верущие были убеждены, что от прикосновения к святыням излечиваются болезни и увечья. Плата за обряды – венчание, крещение, отпевание. Продажа индульгенций – специальных грамот о прощении грехов, при дворе пап был составлен перечень грехов и установлена плата за них. Продажа церковных должностей. Папа Римский по высокой цене продавал церковные должности. Это приносило церкви и самому папе огромные доходы. 3)- 4)не смогли поделить власть 5)изгнание, непризнание в обществе и прочие неприятные вещи. Предан анафеме-как приговор. 6) 7)КРЕСТОВЫЕ ПОХОДЫ (1095–1291)-- ряд военных походов на Ближний Восток, предпринятых западноевропейскими христианами для того, чтобы освободить Святую Землю от мусульман. Крестовые походы явились важнейшим этапом в истории Средневековья. В них были вовлечены все социальные слои западноевропейского общества: короли и простолюдины, высшая феодальная знать и духовенство, рыцари и слуги. Люди, принимавшие обет крестоносца, имели разные мотивы: одни стремились обогатиться, других влекла жажда приключений, третьи были движимы исключительно религиозными чувствами. 8)- 9)- 10)не было экономической основы крестьян выращивающих зерно на одном золоте государства не держатся да и папе насолили тамплиеры в частности 11)до конца оно проникнуто мыслью, которая заключена в его благочестивом заголовке
Объяснение:
22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. Німецький план "Барбаросса" був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях.
• радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до війни; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР називалася провокаційною);
• серйозних прорахунків припустилися Й. Сталін і Генеральний штаб у визначенні напряму головного удару ворога. Радянське командування помилково головним вважало наступ на Україну, тоді як, згідно з планом "Барбаросса", головний удар мала наносити група армій "Центр";
• значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків;
• невдале розміщення радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (52-ї, 57-ї і 62-ї дивізій) призвело до того, що з'єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами;
• радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв, оскільки передбачалося вести війну "малою кров'ю і на території ворога". Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога;
• оборонні споруди на новому кордоні не були завершені до початку бойових дій. До того ж, вони були невдало розташовані ("лінія Молотова"). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні;
• масові репресії в армії 1937–1938 pp. та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної армії. Було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду;
• війська не були вчасно приведені до бойової готовності (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво отримувало попередження про можливий напад;