Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
Просвітництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Объяснение:
Великая Отечественная война, которая имела место быть в 1941-1945 годах, ужасная трагедия в истории человечества. Эти трагические события принесли много горя каждой семье, никого не оставив равнодушным. Каждый человек того времени испытал на себе неимоверно тяжелое бремя войны. С первых же дней войны все люди нашей Родины от мала до велика поднялись на защиту своего Отечества.
В годы войны люди претерпели немало горя и испытаний. Вспомнить только героизм жителей Ленинграда, когда город был в осаде 900 дней. Люди продержались в голоде и холоде столько времени и не отдали его.
На линиях фронта наши мужественные солдаты воевали с вражескими войсками до победы. Жертвовали собой во имя мирного будущего. Невозможно забыть их подвиг, когда осознание ответственности перед Отечеством заглушало их страх и боль. Очень много из них полегло на полях войны, попали в плен и в фашистские концлагеря, и каждого из них мы справедливо считаем героем.
Наши люди воевали везде: в тылу у врага, в партизанских отрядах, в окопах. То было настоящее испытание русского характера. Каждый человек внёс свою лепту в будущую победу. Женщины, дети, старики поддерживали солдат им даже в оккупации. Слали письма, в которые они вкладывали душу жизни раненных солдат в госпиталях и на полях боя. Даже наши сверстники жертвовали жизнями во имя будущего.
Помнить, хранить и ценить подвиг людей, которые мужественно воевали за мир - это обязанность всех людей на земле. Именно по этому до сих пор мы превозносим нашу победу в войне и будем помнить об этом всегда. Ведь именно благодаря подвигу наших прадедов мы живем в мирное время в свободной стране. Страшно даже представить, каким бы был мир в случае победы фашизма.
9 мая, День Победы - это поистине великий праздник для всего человечества. Мы должны хранить память о героизме людей, благодаря которым мы одержали победу в Великой Отечественной войне. Подвиг этих людей должен продолжать жить в столетиях. Ведь только извлекая горькие уроки человечество сможет предотвратить возникновение новых воен.
Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування
ідеологію Просвітництва визначали дві головні риси 1) віра в безмежні можливості людського розуму, який став для ідеологів Просвітництва мірилом усього сущого; 2) віра в те, що, використовуючи можливості людського розуму, можна поліпшити світ, побудувавши людське суспільство, засноване на засадах розуму, а отже, істини і справедливості. Звідси поставала і практична мета просвітницької ідеології: перетворити людину «природну», себто нерозвинуту, в людину цивілізовану, тобто культурну й освічену. Цього, на думку просвітників, можна було досягти, пробуджуючи і виховуючи, розвиваючи і вдосконалюючи в людині її розумний початок, тобто ту властивість, завдячуючи якій вона початково і виділилась із природи і світу її примітивних творінь-істот.
Объяснение: