ответ:
Объединение Германии и Италии происходит в период с 50х-60х годов 19 века и представляет собой 4 этапа.
Почему объединение было?
Потому что Германия и Италия остались слабы и раздроблены после революции. В конце 40х усилилась Сардиния, началась война против Австрии, и присоединение Северной и Центральной Италии к Пьемонту.
В 1860е начались походы Гарибальди, а в феврале 1861 года открылся итальянский парламент.
Так или иначе процесс объединения разбит на 4 этапа:
- 1859 год
Венеция под властью Австрии, Ломбардия передана в руки Сардинии
- 1860 год
В состав Сардинии вошли Тоскана, Парма и Модена
- 1960 год
К Сардинии присоединилось Неаполитанское королевство
- 1961 год
Образовалось Итальянское королевство, парламент которого возглавил Виктор Эммануил 2; в этом же году была принята конституция.
Подробнее - на -
Объяснение:
ответ:
Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку[1] Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.
Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.