Відповідь:
Моя сім’я — це тато, мама і я . У нас, як і у будь-якій іншій сім’ї, є свої традиції. Наприклад, щонеділі ми всі разом їздимо в гості до бабусі й дідуся. Бабуся до нашого приїзду готує смачний обід, пече печиво. Після обіду ми з сестрою допомагаємо бабусі прибрати зі столу. Потім ми сидимо у вітальні та розмовляємо. Часто дідусь або бабуся розповідають якісь цікаві історії зі свого життя.
Щоліта ми з батьками обов’язково виїжджаємо на природу. У нас є своє улюблене місце для відпочинку на березі річки, біля лісу. Ми приїжджаємо туди на тиждень і ставимо намет. Днем засмагаємо на сонечку, купаємося, прогулюємося лісом. Часто тато ловить у річці рибу, а мама тут же готує її на вогнищі. Я дуже люблю вечірні посиденьки біля багаття з батьками та сестрою.
Звичайно ж, ми завжди разом святкуємо Новий рік і наші дні народження. У ці свята до нас в гості приходять не тільки бабуся з дідусем, а й інші родичі.
Сімейні традиції відіграють дуже важливу роль у житті людей. Вони вчать дітей поважати старших, зберігати історію своєї родини. Завдяки традиціям батьки та діти проводять більше часу разом. А це значить, що сім’я стає більш дружною і міцною.
Я намагатимуся зберегти традиції своєї сім’ї та передати їх своїм майбутнім дітям.
Человек эпохи Возрождения резко отличается от средневекового человека. Для него характерна вера в мощь и силу разума, преклонение перед необъяснимым даром творчества. Гуманизм выставляет в центр внимания мудрость человека и ее достижения, как высшее благо для разумного существа. Собственно это и приводит к бурному расцвету науки. Гуманисты считают своим долгом активно распространять литературу античных времен, ведь именно в познании они видят подлинное счастье. Одним словом, человек эпохи Возрождения пытается развиваться и улучшать «качество» индивида посредством изучения античного наследия, как единственного основания.